Четвертий щорічний фестиваль культури країн Латинської Америки і Карибського басейну відбувся в Москві з 19 по 27 липня 2025 року. Урочиста церемонія відкриття пройшла на головній сцені саду «Ермітаж» за участю представників московської влади та дипломатичного корпусу держав Латинської Америки та Карибського Басейну. Серед присутніх на відкритті – заступниця директора департаменту МЗС РФ по Латинській Америці Олена Кудрявцева, а також посол Перу в РФ Хуан Хенаро дель Кампо Родрігес. За інформацією організаторів, на церемонію також відвідали посли й дипломати Аргентини, Болівії, Венесуели, Гватемали, Домініканської Республіки, Колумбії, Коста-Рики, Мексики, Еквадору, Уругваю, Сальвадору та Чилі.
Програма фестивалю поєднала в собі як культурну програму, зокрема виступи відомих виконавців з Куби, Аргентини, Еквадору, Колумбії, Парагваю, Венесуели та інших країн, просвітницьку частин з лекціями від дипломатів та діячів культури, показ кінофільмів країн регіону, та багато іншого.
Московський фестиваль латиноамериканської культури став не просто розважальним заходом, а й витонченим інструментом публічної дипломатії. Оголошена організаторами мета заходу – «зміцнення гуманітарних зв’язків між Росією та державами регіону» – вказує на свідоме використання культури як засобу м’якої сили Кремля.
В контексті докорінної перебудови світового порядку, що триває в 2020-х роках, у Москві сформувався чіткий геополітичний інтерес до Латинської Америки як до партнерського регіону. Згідно з оновленою Концепцією зовнішньої політики РФ від 2023 року, Росія має намір розвивати відносини з державами регіону із урахуванням зростаючої ролі цих країн на світовій арені – на прагматичній і взаємовигідній основі.
На ідеологічному рівні стратегія РФ у Латинській Америці ґрунтується на концептах «багатополярності» і спротиву «гегемонізму» Заходу. Декларована спільність принципів – нібито повага до державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи, багатосторонність – стала одним із «секретів взаєморозуміння» між Москвою та латиноамериканськими столицями. Пам’ять про власний досвід боротьби з колоніалізмом і диктатом великих держав робить суспільства латиноамериканських держав відкритими до російського наративу про протидію неоколоніалізму і «диктатурі колективного Заходу».
Водночас кремлівська доктрина щодо Латинської Америки позбавлена надмірної романтики – її вирізняє прагматизм і гнучкість. Москва розуміє, що країни регіону дуже різні за своїми національними інтересами та політичними дискурсами, тож не намагається нав’язати їм жорстку ідеологічну лінію, як це було за часів Радянського Союзу. Стратегія РФ ґрунтується на пошуку спільних інтересів там, де це для цього існують можливості, уникаючи вимоги публічної лояльності якщо партнери воліють зберігати нейтралітет в окремих питаннях (до прикладу щодо російсько-української війни).
Росія вибудувала у Латинській Америці багаторівневий інструментарій для реалізації своїх цілей. Кремль активно проводить саміти та форуми за участю латиноамериканських країн. Хоча сумарний торговельний оборот РФ зі країнами регіону поки що скромніший, ніж із ЄС чи Китаєм, торгівля, інвестиції та проекти в енергетиці залишаються важливим каналом впливу. Росія експортує до регіону добрива, зерно, нафтохімічну продукцію, імпортує продовольство і сировину. Деякі проекти мають геостратегічний характер – як-то участь російських компаній у видобутку нафти у Венесуелі чи розвідці літієвих родовищ Болівії.
Окремо варто згадати військово-технічне співробітництво: з часів Холодної війни Москва постачала зброю й техніку на Кубу, в Перу, Венесуелу, Нікарагуа та інші країни. Нині, через санкції і конкуренцію, прямі продажі нових озброєнь ускладнені, тож акцент змістився на сервісне обслуговування наявної техніки та навчання персоналу.
Також Росія значно посилила свою медіа-експансію на іспаномовний простір. Зокрема, міжнародні багатомовні канали RT en Español і радіо Sputnik Mundo набули великої популярності серед аудиторії Латинської Америки. За даними опитувань, іспаномовні ресурси RT і Sputnik входять до списку найбільш цитованих у соціальних мережах рагіону. Отож Москва не полишає спроб формувати громадську думку в регіоні.
Ще з радянських часів російські (радянські) виші приймали сотні студентів з Куби, Перу, Колумбії та інших держав – ця традиція триває і нині у вигляді державних стипендій на навчання в РФ. Станом на поточний рік, в російських вищих навчальних закладах здобувають освіту до 5 тисяч студенів з країн Латинської Америки та Карибського басейну. Варто нагадати, що в Москві діє Університет дружби народів, де навчаються представники десятків країн, зокрема латиноамериканських. Також до науково-експертної дипломатії та налагодження горизонтальних зав’язків залучені Інститут Латинської Америки РАН. Агентство «Росспівробітництво» через мережу Російських центрів науки та організовує в столицях регіону курси російської мови, культурні заходи, дні російського кіно, виставки тощо.
Росія вибудовує в Латинській Америці стратегічний плацдарм м’якої сили. Через сферу культури – музику, кіно, освіту, а також особистий контакт Москва намагається скоротити дистанцію з далеким континентом. Ключовим викликом залишається конкуренція з боку Заходу за вплив на Латинську Америку. Успіх цієї стратегії залежатиме від того, чи зможе Москва перетворити накопичений кредит довіри на реальні політичні та економічні здобутки.
Микита Кузьменко