Menu

Чому “кластерний план” реалізації Мінських домовленостей — це примус до капітулації

"Кластерний план" реалізації Мінських домовленостей – примус до капітуляції. УКМЦ 20.04.2021

Так званий кластерний план із виконання Мінських домовленостей — це пастка для України. За допомогою цього плану Україну хочуть змусити піти на поступки перед країною-агресором Росією. Окрім того, цей план, як і всі намагання продовжити дію Мінського процесу є незаконними з точки зору міжнародного права. Таку думку озвучили авторитетні дипломати, експерти під час брифінгу в прес-центрі Українського кризового медіа-центру.

Як розповів політолог, член Президії Громадської комісії з розслідування та попередження порушень прав людини в Україні, член Координаційної Ради Руху Опору Капітуляції Михайло Басараб, кілька днів тому президент Зеленський у Парижі офіційно заявив про те, що у форматі радників глав держав Нормандської четвірки на фінальний етап виходять переговори і узгодження так званого “кластерного плану” з поетапного впровадження Мінських домовленостей. Таким чином Володимир Зеленський освятив цей процес.

Політолог зазначив, що трохи раніше в інтерв’ю одному із українських видань керівник Офісу Президента України теж заявляв, що йде робота над таким документом. Також з’явилася певна інформація про цей план у російській нібито незалежній пресі. 

“За нашою інформацією, переговори про цей “кластерний план” тривають вже понад півроку. Все відбувалося за дуже щільними лаштунками. Навіть українські політики тривалий час не знали про те, що ведуться такі переговори”, — наголосив Михайло Басараб.

На думку Романа Безсмертного, політика, дипломата, Надзвичайного і Повноважного Посла, Віцепрем’єр-міністра України (2005), члена Стратегічної Ради Руху Опору Капітуляції, ідея кластеризації у цьому процесі не нова. В організації переговорного мінського процесу вона вже існує.

Політик наголосив, що протягом останніх кількох років, коли в Україні змінився “політичний прапор”, інформація про переговорний процес почала приховуватися.

“Київ, замість того, щоб спілкуватися із громадськістю, розповідати, пояснювати, інформувати, увесь час ховає інформацію. Це ключова помилка, яку сьогодні допускає Офіс президента, і сам Зеленський. Цю інформацію не можна приховувати”, — переконаний Роман Безсмертний.

Він зазначив, що для нього особисто, як для учасника переговорного процесу в Мінську, цей процес був способом відтермінування, адже українській армії потрібен був час, щоб зміцнитися. Продовжувати далі спиратися на мінський процес, на його думку, не варто.

Також Роман Безсмертний зазначив, що міжнародна політика має бути стабільною й поміркованою. Має бути процес спадкоємності тактики. Натомість влада Зеленського фактично обнулила всю роботу попередників.

“Зовнішня політика команди Зеленського — це ембріональна політика. Вона ще навіть не сформувалася, вона на клітинному рівні лише існує. Зовнішня політика у таких справах не може обриватися і носити початковий характер. Треба було продовжувати обрану тактику поведінки.
Засунувши в довгий ящик тактику і стратегію, яка сповідувалася попереднім керівництвом, допущено було цілий ряд помилок. Перша з них — кадрова, яка обірвала певну спадковість. Наступна — інституційна, коли від переговорного процесу фактично вилучили МЗС. Усі, хто супроводжував цей процес в МЗС, були відправлені у закордонні відрядження”, — розповів політик.

Окрім того, він наголосив, що нові переговірники погано знали матеріали й документи попередніх періодів мінського процесу, тому знову почали виникати ситуації, які вже раніше були повністю вирішені. Наприклад — питання про зміни до української конституції. У 2015 році навіть Росія визнала, що немає підстав вимагати змін до конституції на основі прагнень чи вимог частини населення, адже сувереном є увесь народ.

“Усі ці недопрацювання та помилки, які були допущені, є причиною тієї ситуації, в яку ми потрапили в дипломатичному плані. Тупик, який організувала Росія із вересня минулого року — став фундаментом для посилення ідеї кластеризації процесу і спроби нав’язати це учасникам процесу.
Розуміючи зміст цього процесу, я можу сказати, що це капкан для тих, хто вірить у здатність досягнення у ході переговорного процесу хоча б замирення Росії. Я вже не кажу про позитивний результат”, — переконаний Роман Безсмертний.

Михайло Басараб також вважає, що й далі вважати Мінські домовленості основою для мирного врегулювання — це пастка.

“За ці роки не робилося нічого, окрім того, що говорилося, ніби Мінські домовленості — це безальтернативний шлях до миру, замість того, щоб доводити міжнародному співтовариству, що ці домовленості були підписані у специфічний спосіб, грубо порушують статут ООН, грубо порушують норми мінародного права, і фактично є документом, який змушує державу, яка зазнала агресії, до неправомірних поступок, до виконання вимог держави-агресора”, — розповів політолог.

А Роман Безсмертний наголосив, що від самого початку Мінські домовленості оцінював, як нікчемний документ у правовому відношенні.

“Навіть текст цих домовленостей говорить, що вони завершили свою дію 1 січня 2016 року”, — розповів він.

Володимир Василенко, дипломат, громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол, Представник України в Раді ООН з прав людини (2006-2010), член Стратегічної Ради Руху Опору Капітуляції зазначив, що в української делегації у Мінську немає позиції. Переговори ведуться без чітко і системно визначеної позиції. За таких умов неможливо досягти результату і пояснити громадянам, що відбувається.

“Мінські домовленості з точки зору українського права і з точки зору міжнародного права не є обов’язковими і не підлягають виконанню. Вимоги до України щодо виконання цих домовленостей є абсурдними, адже вони порушують навіть статут ООН.
Парадокс полягає в тому, що на Україну, яка зазнала агресії, намагаються накласти обмеження, які за міжнародним правом зазвичай накладаються на державу-агресора.
Тиск, який чиниться на Україну — він неправомірний. У тому числі й тиск з боку Франції та Німеччини”, — наголосив Володимир Василенко.