Нова американська адміністрація продовжує інтенсивні зусилля, спрямовані на забезпечення перемир’я між Україною та Росією. З цієї нагоди чеський новинно-аналітичний портал Forum24 поспілкувався з керівником Групи аналізу гібридних загроз Володимиром Солов’яном про стратегію Путіна і Трампа, значення американської військової допомоги та можливі європейські альтернативи.
Як Ви трактуєте реакцію Путіна на американську пропозицію тридцятиденного перемир’я? Поки Україна негайно погодилася на нього, Росія явно зволікає…
Кремль намагається використати миротворчі амбіції Дональда Трампа для встановлення таких відносин із американською адміністрацією, які б забезпечили вирішальну перевагу над Україною.
Наполягання Путіна на завідомо неприйнятних передумовах, таких як припинення постачання зброї та мобілізації в Україні, свідчить про те, що Кремль не має наміру зупиняти військову машину. Зрештою, зміна позиції США щодо війни та відносин із Росією відкриває для Москви спокусливу можливість виснажити Україну, яка буде суттєво ослаблена втратою значної частини американської підтримки.
З мого погляду, стратегія Путіна буде такою: затягувати переговори, водночас не надаючи Трампу бажаного перемир’я. Кремль, імовірно, розраховує, що в разі дипломатичного провалу президент США або відновить тиск на Україну, змушуючи її до подальших поступок, або втратить інтерес до України та спробує вибудовувати відносини з Росією, не зважаючи на стан конфлікту.
Обидва сценарії вигідні для Росії, оскільки вона збереже достатні ресурси для наступальних дій щонайменше протягом 2025 року.
Ви згадали про “миротворчі” амбіції Дональда Трампа. Як можна оцінити його дії щодо російської агресії?
Дональд Трамп прагне якнайшвидшого припинення бойових дій. Ймовірно, він намагатиметься досягнути згоди Києва та Москви на перемир’я протягом перших 100 днів свого другого президентського терміну, тобто до кінця квітня.
Трамп розглядає перемир’я як перший етап довгострокового врегулювання, що відкрило б шлях до переговорів з ключових питань. Натомість Путіну вигідні переговори безпосередньо під час активних бойових дій, оскільки це дозволяє Кремлю зберігати ініціативу на полі бою.
Підхід американського президента передбачає, що замість «справедливого миру» пріоритетом для США став «негайний мир». Однак це не змінює основного факту, що єдиний “стоп-кран” цієї війни з самого початку знаходився в Кремлі.
Найбільша загроза не лише для України, а й для глобальної безпеки полягає в тому, що російське керівництво може сприйняти акцент Трампа на швидкому перемир’ї як можливість маніпулювати американським президентом.
Чому, на вашу думку, деякі люди з близького оточення Трампа демонструють відверту зневагу до України?
Під час виборчої кампанії 2024 року Україна, на жаль, стала заручницею протистояння між демократами та республіканцями. Тому, на мою думку, упереджене ставлення багатьох людей із найближчого оточення Трампа до України сформувалося передусім через внутрішньополітичні фактори.
Крім того, фінансова та військова допомога Україні суперечить ізоляціоністським поглядам, яких дотримується значна частина прихильників Трампа.
Багато ініціатив нової адміністрації, які на перший погляд виглядають спрямованими проти України, насправді випливають із переоцінки американської стратегії щодо Китаю. З точки зору Білого дому, США повинні мінімізувати свою присутність у менш стратегічно важливих регіонах, щоб вивільнити ресурси для Індо-Тихоокеанського напрямку.
Київ, безумовно, стурбований призначенням на високі посади в адміністрації США осіб, які під час виборчої кампанії відзначилися відкрито антиукраїнськими поглядами. Однак склад і політика кабінету Трампа значною мірою залежать від особистої лояльності до президента. Поки Білий дім зберігає поствиборчий імпульс, високопосадовці США, навіть попри можливу особисту незгоду, дотримуватимуться поглядів президента у питаннях зовнішньої політики. Тому на цьому етапі Україна повинна зосередитися на безпосередній комунікації безпосередньо з Трампом, щоб ефективно донести свої позиції.
Який вплив на Україну мало тимчасове припинення поставок американської допомоги та обміну розвідувальними даними, оголошене Трампом після його скандальної суперечки із Зеленським?
Згідно з офіційними повідомленнями, призупинення американської військової допомоги тривало приблизно тиждень, що було недостатньо довгим, аби завдати значної шкоди обороноздатності України.
Варто зазначити, що ще до ухвалення рішення про замороження поставок зброї та розвідувальних даних Білий дім розпочав тиск на українську владу щодо угоди про корисні копалини.
Зважаючи на імпульсивний стиль Трампа у міжнародній політиці, можна було очікувати, що військова допомога буде використана як важіль тиску, щоб змусити Київ до поступок.
Наскільки зараз Україна залежить від американської допомоги?
На мій погляд, завдяки нарощуванню власного виробництва та постачанням з європейських країн американська допомога вже не є критичною у сферах боєприпасів і безпілотників.
Це означає, що навіть якщо заморозка американської військової допомоги триватиме кілька місяців, вона не стане фатальною для здатності українських сил протистояти російським окупантам.
Однак цивільна та енергетична інфраструктура в тилу стане значно вразливішою перед загрозою російських ракетних та дронових атак.
Незалежно від результату переговорів про перемир’я, очевидно, що Європа повинна значно збільшити допомогу Україні. Які найбільш нагальні потреби станом на сьогодні?
Пріоритетом №1 є оцінка можливостей заміни американського озброєння у разі, якщо адміністрація Трампа повністю припинить підтримку України та заблокує вже законтрактовані поставки. Україна найбільш критично залежить від систем зв’язку Starlink та ракет для протиповітряної оборони Patriot.
Якщо проблему протиракетної оборони можна відносно швидко вирішити постачанням європейських систем SAMP/T, то розробка європейської альтернативи Starlink може зайняти роки, а цього часу в Україна просто немає.
У довгостроковій перспективі необхідно поглибити інтеграцію європейського та українського оборонного сектору. Одна з найперспективніших сфер – це безпілотні системи. Минулого року Україна виробила 2,2 мільйона тактичних дронів (переважно FPV) та 100 тисяч далекобійних БПЛА. Європейські уряди повинні активніше заохочувати власних виробників до масштабування виробництва дронів.
Водночас необхідно враховувати швидкий розвиток дронової війни та радіоелектронної боротьби (РЕБ). Тому важливо орієнтуватися не лише на кількісне зростання, а й на глибокий аналіз тенденцій на полі бою та швидку інтеграцію інновацій.
Ви згадали про Starlink, що належить компанії SpaceX мільярдера Ілона Маска. Довкола можливості його відключення останніми тижнями було багато спекуляцій. Чи можливо мінімізувати це потенційний ризик, врахувуючи, що часу на розробку європейської альтернативи Starlink немає?
Європейські супутникові системи, такі як OneWeb або Eutelsat Konnect, могли б частково замінити Starlink, проте цей процес займе кілька місяців. До того ж, на даний момент ці системи не можуть повністю замінити Starlink, хоча й здатні забезпечити базові потреби української армії. Перехід на європейські системи супутникового зв’язку також спричинить значне зростання витрат: наприклад, вартість одного терміналу OneWeb приблизно в десять разів вища за Starlink. Втім, це не повинно зупиняти європейських виробників від розробки альтернатив Starlink – це природний процес технологічного розвитку, а війна лише стане каталізатором для пришвидшення інновацій.
Ви спеціалізуєтесь на темі поширення російської дезінформації. Чи безпосередньо вона впливає на розвиток конфлікту між Росією та Україною?
У нинішній фазі інформаційної війни проти України кремлівські ідеологи активно роблять ставку на соціальні мережі. Це добре помітно й безпосередньо в Україні, оскільки Telegram, що заповнений проросійським контентом, став основним джерелом новин для українців. Приблизно 80% громадян України отримує інформацію через цю платформу. В ході соціологічних опитувань лише невеликий відсоток українців зазначає, що стежить за проросійськими групами в Telegram. Проте, на мою думку, ці дані не є повністю достовірними, оскільки російсіями часто створюють фейкові псевдоукраїнські канали, які насправді адмініструються з Росії та перебувають під контролем спецслужб РФ. Крім того, не всі респонденти готові відкрито визнати, що вони читають Z-канали.
Ще більшою когнітивною загрозою є TikTok. Алгоритм TikTok активно сприяє поширенню дезінформації та ефективно підбирає пропагандистський контент для користувачів на основі їхніх особистих інтересів. Через це TikTok став потужним інструментом маніпуляції громадською думкою та однією з найбільш небезпечних платформ для інформаційного впливу Кремля.
Які наративи Росія намагається поширювати в Україні?
Російська дезінформаційна кампанія в Україні сьогодні зосереджена передусім на дискредитації мобілізації, посиленні відчуття зради через дії адміністрації США та нерішучість європейських союзників, а також на звинуваченні президента Зеленського у тому, що він «відмовляється» завершити війну. Очевидно, що головною метою цих наративів є поглиблення внутрішнього розколу в українському суспільстві та ослаблення бойового потенціалу української армії, яка відчуває нестачу особового складу.
З боку США останнім часом зростає тиск на Україну щодо якнайшвидшого проведення президентських виборів. Які заходи можна вжити, щоб захистити їх від посилення російської дезінформаційної кампанії?
Цілковито запобігти спробам Росії вплинути на результати виборів неможливо. Основними інструментами російських дезінформаційних операцій будуть соціальні мережі, особливо Telegram і TikTok. Напередодні виборів Україна може вдатися до блокування окремих пропагандистських каналів у Telegram. Однак найбільший вплив на суспільну думку українських виборців матимуть так звані «інтерпретатори» – начебто незалежні відеоблогери, які насправді часто фінансово підтримуються російськими спецслужбами і поширюють прокремлівські інтерпритації суспільно важливих тем.
Які ризики несе інформаційний вплив Росії на вибори?
Росія не матиме власного кандидата на майбутніх президентських виборах, оскільки електоральна база проросійських сил в Україні переважно зосереджена на окупованих територіях. Тому Москва зосередиться на дискредитації виборчого процесу та підриві легітимності української влади. У зв’язку з цим пропагандистські зусилля Росії будуть спрямовані на зниження явки виборців та масштабування наративів про фальсифікації з метою делегітимізації результатів виборів.
Ще одним серйозним ризиком є маніпуляція страхом перед війною. Вважаю, що саме цей наратив стане основою російських інформаційних операцій проти України. Маніпулюючи загрозою відновлення бойових дій, Росія намагатиметься впливати на електоральну поведінку українців, спонукаючи їх підтримувати політиків, які обіцяють мир із Москвою за будь-яку ціну, навіть шляхом поступок національними інтересами.
Джерело: www.forum24.cz