У Пресцентрі УКМЦ відбулося експертне обговорення «Гуманітарна експансія московитів на Захід: яка ситуація сьогодні?». Учасники — професор кафедри світової літератури Факультету української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Юрій Ковбасенко та дослідниця, доктор гуманітарних наук Валентина Сотникова — проаналізували історичні витоки московських дискурсів про Європу, сучасні антиєвропейські ідеологеми та окреслили шляхи протидії культурному впливу. Модератор, координатор пресцентру УКМЦ Ігор Стамбол наголосив, що гуманітарний фронт є не менш важливим за військовий, адже саме через культуру Москва десятиліттями формувала вигідний собі образ у світі.
Юрій Ковбасенко наголосив, що росіяни насправді прикриваються, як вуаллю своєю так званою російською культурою. А культурою там навіть і не пахне. Проте професор визнав, що завдяки вкладенню значних коштів на заході дійсно триває російська гуманітарна експансія, яку треба перервати.
Валентина Сотникова переконана, що російська культура це насправді сконструйований міф, образ.
“Послідовна робота росіян щоб створити образ культурної держави і відділити культуру від політики в образі росії на захід – це дуже дорога історія в яку інвестували дуже багато грошей, які росіяни отримують з продажу нафти і газу”.
Юрій Ковбасенко розповів, що російська держава – чи то імперія Романових, чи то так званий совєцький союз Леніна-Сталіна, чи рф Єльцина-Путіна – вони завжди не шкодували грошей на те, щоб запудрити мізки Заходу і Сходу. І вони скрізь були, ніби своїми. Для Сходу вони антизахідні антиколоніалісти, а для Заходу – прозахідні.
Професор переконаний, що закенселити російську культуру на Заході не вийде. Він пропонує створювати і поширювати нове постколоніальне осмислення російської культури.
“Тексти треба перечитати, і давати їх по-новому. В масовій політиці росія перемагає не тому що вона сильна, а тому що її такою вважають”.
Координатор пресцентру УКМЦ, історик Ігор Стамбол підтримав тезу про ілюзію величі росії.
“Вони не можуть здолати в десятки разів меншу Україну, але світ всеодно має ілюзію, що вони здатні чинити наступ на якісь європейські країни”.
Учасники дискусії наголосили, що побороти цей штучний культурний образ росії на Заході можливо лише систематичною інституційною роботою держави спільно із громадським сектором. Україна має активніше поширювати постколоніальний підхід до осмислення російської культури.
Валентина Сотникова переконана, що у спілкуванні із європейськими партнерами, які колись були колоніальними імперіями, доречно застосовувати їхній же приклад поведінки щодо своїх колишніх колоній. Адже вони не втручаються у справи своїх колишніх колоній. Тоді чому росія це робить?..
Вона наголосила, що Україні слід дисципліновано і сумлінно працювати над тим, щоб вибудовувати сильну комунікацію із усіма міжнародними партнерами індивідуально. Зокрема, дуже важливо розвивати партнерство з країнами глобального Півдня, говорити про подібність їхнього постколоніального досвіду з українським.
“Потрібно розширювати своє представництво – створювати осередки української культури для того, щоб робити українську культуру знайомою для цих країн, щоб гуртувати навколо себе тих українців, які зараз перебувають в країнах Європи та Сходу. Щоб вони могли ставати голосами на підсилення нашої української пропаганди там.
Також вона зазначила, що Україна має виконувати ті обіцянки, які ми беремо перед міжнародними партнерами. Це треба сприймати, як довгострокове ділове партнерство.
Юрій Ковбасенко, зі свого боку, додав, що Україна зараз має неабиякий шанс бути почутою.
“Поки московія в останній агонії кидається на демократичний світ, в України є шанс. Ми вперше стали суб’єктами. Коли Україна не впала за три дні, коли бліцкріг зірвався, стали звертати увагу на Україну”.
За словами Юрія Ковбасенка, ключовим завданням є деколонізація гуманітарних знань, адже у багатьох європейських університетах досі переважає акцент на «великій російській культурі». Це залишає українські та інші національні традиції поза увагою.
Валентина Сотникова підкреслила важливість створення альтернативних культурних продуктів, розвитку перекладів української літератури та формування нових академічних курсів. Лише так можна поступово змінити усталений погляд на регіон, який досі значною мірою формується під впливом Москви.
Модератор дискусії підсумував, що протидіяти культурній експансії можливо лише через активну присутність України у світовому гуманітарному просторі — від університетських кафедр до міжнародних культурних форумів.