3 лютого 1930 року у Відні представники Групи української націоналістичної молоді, Леґії українських націоналістів, Союзу української націоналістичної молоді та Української військової організації утворили Організацію українських націоналістів (ОУН) – рух, який поставив собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави. Під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі експерти обговорили, чи виконала вона свою місію і чому у тих історичних умовах саме ОУН стала основою боротьби українців за визволення.
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України Микола Посівнич особливо відмітив роль, яку відіграв у створенні організації Євгена Коновальця.
«Його постать у тих подіях є ключовою. Завдяки йому маємо дуже добре структуровану організацію. У 1920-21 роках Коновалець втілював різні проєкти, які були пов’язані з Українською народною республікою, колишніми комбатантами її дієвої армії, відбувався перший зимовий похід. В тих умовах він чітко побачив проблему в тому, що немає чіткої ідеології, а з іншого боку еліти, яка б була готова втілювати цю ідеологію. На це все знадобилось 10 років», – відзначив історик.
В подальшому саме ця організація досягла найбільших результатів. Її представники були серед кращих синів і дочок України, які у двадцятому столітті відігравали найважливішу роль у процесі українського державотворення.
«Ми зараз не ідеалісти, думаємо принципами матеріалізму. ОУН розбудовувалась як ірраціональна ідеалістична організація, яка об’єднує навколо себе усі здорові сили нації. Тому хибне є те, що її сприймають як партію», – уточнив Микола Посівнич.
На зустріч принесли прапор ОУН часів Євгена Коновальція. «Чому він не червоно-чорний?» – попросив пояснити модератор заходу Ігор Стамбол.
Перший заступник Голови Держкомтелерадіо України, голова ОУН Богдан Червак зазначив, що прапором ОУН дійсно вважається червоно-чорний, але спочатку в організації при Коновальцеві був інший. У 1929 році був оголошений конкурс на символіку ОУН і перемогла концепція тризуба з мечем. Саме тоді виготовили перший прапор.
«Оригінал, на жаль, не зберігся, а ця копія тривалий час знаходилась у наших братів і сестер за кордоном. Потім помандрував у Лондон, звідки його привезли до України у часи Майдану», – пояснив він.
Богдан Червак підкреслив, що не існує у сучасній українській державі іншої організації, яка б мала таку велику і славну історію. Могла зрівнятись хіба що комуністична партія, але подивіться, де вона зараз. Смітник історії і забуття на відміну від ОУН як підтвердження правильності всього того, що було започатковано 95 років тому.
«Коли на початку двадцятого століття українська держава не відбулась, запанувала атмосфера апатії і зневіри. Більшість українців вважали, що вже ніколи українська нація не відродиться. Тому одна частина інтелігенції пішла у колаборацію з більшовицьким режимом, а інша емігрувала. На міжнародній арені українське питання було фактично зняте, і тільки горстка ідеалістів на чолі з Євгеном Коновальцем сприйняла поразку УНР не як завершення історії, а як початок нової боротьби», – відмітив голова ОУН.
На думку члена редколегії газети “Незборима нація” (у 1990-х), головного редактора газети “Шлях перемоги” Віктора Рога, ОУН відігравала і продовжує відігравати дві важливі функції. Це функція компасу або орієнтиру у формуванні світогляду, і функція магніту – притягування до себе твердих, вольових і принципових людей.
Недоречно було у 60-х роках бігати по лісах з автоматами, так само, як недоречно було у 40-х пікетувати відділи НКВД. І в еміграції, і в підпіллі, і в сучасній Україні організація завжди діяла за кількома критеріями. І перший з них– українська самостійна соборна держава не є питанням дискусії, і боротьба за таку державу – обов’язок кожного українця.
«Якщо у школі не вчишся – не станеш вченим. Так само і з нацією. Якщо вона сама не працює, не готова себе захищати і жертвувати для розвитку, ніхто за океаном чи поребриком добро нам не дадуть», – сказав Віктор Рог, закликавши знаходити відповіді на складні питання у діях великих борців за свободу України.
