Печеніжинська громада розташована в центрі Івано-Франківської області. Громада об’єдналася першою в Україні і цілеспрямовано будувала свій сталий розвиток. Мріяла про спільні з сусідами туристичні маршрути та запрошувала туристів до унікального тисового заповідника. І тут – війна. Громада оперативно згуртувалася та не лише змогла дати прихисток людям, які втратили домівки через війну, а і допомогти іншим громадам.
Як розвивається Печеніжинська громада та як їй вдається справлятися із новими викликами – читайте в матеріалі.
Печеніжинська громада – перша у всьому
Печеніжинська громада об’єдналася першою в Україні – в 2015 році. Громада розташована в передгір’ї Карпат, тож сільськогосподарських земель тут небагато. Основні надходження громада отримує від ПДФО. У громаді проживає понад 18 000 людей.
А ще однією з перших в області Печеніжинська громада відкрила власний сучасний Центр надання адміністративних послуг. На цьому «першість» громади не закінчується.
Уже у 2016 році громада стала партнером першої когорти Програми USAID DOBRE – програми міжнародної технічної допомоги, що виконується міжнародною організацією Глобал Ком’юнітіз (Global Communities) та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Нещодавно об’єднана громада за підтримки партнерів почала готувати стратегію розвитку, проводити громадські слухання та визначати, за якими пріоритетами має рухатися.
«Ми мали певний досвід в управлінні. Але багато з моєї команди, старост вперше побачили, що таке публічність і як люди своїми виявленням, голосуванням впливають на розвиток громади. Ми провели масові громадські слухання, де люди активно взяли участь», – згадує голова громади Ігор Довірак.
Секретар ради Олександра Дудінчук говорить, що в рамках співпраці з партнерами Печеніжинська громада почала розвивати подекуди непопулярні напрямки, про які в той час небагато громад думали. Зокрема, гендерно-орієнтоване бюджетування та інші механізми.
Однією з перших в області Печеніжинська громада почала вдосконалювати послугу поводження із твердими побутовими відходами. Від Програми USAID DOBRE громада отримала майже 1 500 індивідуальних контейнерів та для роздільного збирання сміття, встановила 15 контейнерних майданчиків у різних населених пунктах.
Також оновили залу засідань, де проводять сесії, засідання виконкому, громадські слухання та тренінги.
У кожному населеному пункті встановили спортивні та дитячі ігрові майданчики, а в центральній садибі – оновили паркову площу. Створити сучасний дизайн допомагали спеціалісти Програми USAID DOBRE. Тут, до речі, створили і можливість для розвитку місцевого бізнесу.
Також обладнали молодіжний простір, який став місцем активності не лише для молоді. До речі, молодь Печеніжинської громади теж тримає марку першості: у 2019 році молодіжна політика громади увійшла в 10-ку кращих практик молодіжної роботи і була нагороджена Міністерством молоді та спорту. Тоді печеніжинську молодь обійшли лише великі міста: Дніпро, Харків, Київ.
Громада – на мільйон
Гучно прогриміла на всю Україну Печеніжинська громада завдяки перемозі у телевізійному проєкті «Громада на мільйон». Об’єднавши навколо ідей усіх мешканців, Печеніжинська громада здобула перемогу та отримала мільйон гривень на свій проєкт. Виграні кошти витратила на створення сільськогосподарського кооперативу «Файний» з вирощування і заморожування малини та лісових ягід. Зокрема, обладнали камеру шокової заморозки, яка працює до -28°С та камеру зберігання -17-20°С. В кооператив зараз входить 12 людей.
«Ідея в тому, що люди добровільно об’єдналися, заснували в громаді юридичну особу – кооператив, який платить відсоток із прибутку від діяльності. Люди можуть зберігати тут вирощену продукцію, яка без заморозки протягом 2-12 годин стала б непридатною. Головна перемога завдяки цьому проєкту – це те, що люди повірили в себе і у важливість кооперації. Люди можуть вирощувати ягоди на своїй присадибній ділянці і не їздити за кордон на заробітки. Ми пишаємося цим проєктом», – розповідає голова громади.
За словами директора кооперативу Костянтина Лапчинського, за сезон через кооператив проходить до 20 тонн продукції – це вирощена малина та зібрані лісові ягоди. Тепер громада мріє розширити кооператив до логістичного центру, аби мати власні вантажівки та рефрижератори для транспортування замороженої продукції. Це допоможе налагодити ринки збуту, збільшити потужності та виведе кооператив на новий рівень розвитку.
І тут – війна…
Печеніжинська громада стабільно планувала свій сталий розвиток, і раптом втрутилася війна. Громада, як і всі, змушена була оперативно реагувати на нові виклики: і до чого саме готуватися тоді було невідомо.
«Перше, що ми зробили – зібрали оперативну нараду із нашими комунальними закладами, аби зрозуміти, що маємо і який резерв потрібен. Ми прорахували, яку кількість людей могли би прийняти і розмістити: по комунальних закладах за умови гіршого сценарію ми мали близько 500 місць. Коли зрозуміли, що потік ВПО може бути більшим – необхідно сформувати ресурс і оформити договори на поновлення запасів харчування із приватними підприємцями, які теж були обмежені у фінансуванні. Ми також зробили заклик серед людей: хто міг би прийняти вимушених переселенців у себе. Люди підставили плече місцевому самоврядуванню і зняли тягар з комунальних закладів і місцевого бюджету, прийнявши до себе ВПО. Якщо виникає потреба, то ми кидаємо клич зокрема по старостинських округах, і одразу розуміємо, скільки потенційно є можливості заселити людей», – розповіла секретар ради Олександра Дудінчук.
Через дистанційне навчання школи мали певний запас продуктів, а із оснащенням для проживання спочатку допомагали люди – зібрали перші необхідні речі.
«Ми стикнулися з проблемою, що була площа, тепло, умови, продукти, на які виділили кошти з місцевого бюджету і відгукнулися люди. Але була проблема – де люди мають спати. Завдяки тому, що відгукнулася Програма DOBRE – ми отримали усе необхідне», – зазначив голова громади Ігор Довірак.
На запит громади Програма USAID DOBRE закупила 370 мобільних ліжок та комплекти до них. Також закупили обладнання для кухні (професійні плити, підігрівачі страв, електропательні, великогабаритні холодильники) та пральне й сушильне обладнання.
«Усе, що ми отримали – буде постійно в роботі»
Із перших днів повномасштабної війни через Печеніжинську громаду пройшло майже 3 000 переселенців. У комунальних закладах тривалий час проживали майже півсотні людей, адже більшість приїздила або не надовго, або оселилась у приватному секторі.
Печеніжинська селищна громада зараз у районі є четвертою за кількістю переселенців – після центру та великих міст. Тут залишилося близько 1 000 переселенців. Ті, хто першими приїхали з Києва, Сум – повернулися додому. Ще частина з Херсону, Донецька, Харкова проживають у приватних будинках. Поодинокі залишилися із Києва, Чернігова, бо тут почуваються в безпеці.
Зараз у школах та садочках переселенці не проживають. Усю закуплену допомогу розподілили між комунальними закладами відповідно до потреб, аби сформувати резерв. Тобто будь-який населений пункт має місця для поселення на тривалий час, якщо буде така потреба. А тим часом школи готуються до початку навчального року. Тож обладнання для кухні готове виконувати своє призначення.
«Коли ми прописували наші потреби, ми одразу розуміли, що війна – це явище тимчасове. Тому визначали реальні речі, які будуть постійно використовуватися, а не лежати на складах. Наприклад, обрали саме мобільні ліжка, бо вони більш зручні в зберіганні, коли в них немає потреби, і їх можна буде надалі використати на будь-який захід: шкільний табір чи для організації глемпінгу. Усе інше обладнання ми розподілили по школах і воно не буде простоювати. Усе, що ми отримали – буде постійно в роботі. Допомога від Програми DOBRE була найбільшою серед усіх партнерів», – розповів Роман Шупяк, керуючий справами виконавчого комітету Печеніжинської громади.
Гуманітарний центр та його Паляниця
Як бути корисним іншим, – таке питання поставили собі молоді люди Печеніжинської громади, які не звикли сидіти, склавши руки. Ледь не з перших днів вони створили місцевий пункт гуманітарної допомоги. На базі будинку культури він починався, як склад допомоги для переселенців, що шукали прихистку в Печеніжинській громаді.
Першою прибула допомога від вихідців з громади, які живуть за кордоном – згадує Марія Луцак, співкоординаторка гуманітарного центру, керівниця ГО «ДІЄ. Добрі Ідеї Єднають». Сюди звозили допомогу і місцеві – самі організовували транспорт і гуртом збирали городину та інші продукти.
Показавши прозору та ефективну роботу, молодь почала залучати все більше допомоги від іноземних партнерів. Польща, Англія, Франція, Італія, Іспанія, Німеччина – далеко не повний перелік країн, які передавали вантажі через Печеніжинський центр гуманітарної допомоги. В одній із вантажівок була Паляниця – м’який ведмедик, який став символом та оберегом центру.
Загалом через громаду пройшло понад 200 тонн гуманітарної допомоги. Витрати на логістику та транспорт беруть на себе донори. А тут волонтери все розвантажують, сортують та ділять за різними потребами. Марія Луцак каже, що з часом волонтери наловчилися повністю розвантажувати багатотонну фуру за декілька годин.
Частину речей виставляють у вхідній залі – для людей, що оселилися в Печеніжинській громаді.
Але більшу частину передають в інші громади, які потребують допомоги. Зокрема, вантажі їдуть у прифронтові території та інші громади, де проживають переселенці. Марія Луцак говорить, що зараз, у складний час, активно працює мережа друзів, які познайомилися на різноманітних навчаннях, зокрема у рамках Програми USAID DOBRE. Активісти по всій Україні налагодили між собою комунікацію і зараз допомагають один одному:
«Програма DOBRE дала нам більше, ніж просто обладнання чи ліжка. Ми завдяки Програмі отримали мережу друзів по усій Україні. На навчаннях ми познайомилися з багатьма чоловіками і жінками, з якими налагодили співпрацю наших волонтерських центрів і зараз допомагаємо один одному», – розповіла Марія Луцак, співкоординаторка гуманітарного центру, керівниця ГО «ДІЄ. Добрі Ідеї Єднають».
