Старобільськ – місто в Луганській області неподалік від російського кордону. За однією з легенд, поблизу сховані награбовані скарби Махна, який тривалий час перебував у місті. А ще Старобільськ згадується в романі Ільфа і Петрова «12 стільців».
Свалява – місто в Закарпатській області. Теж поруч із кордоном, але на протилежному боці країни. Відоме цілющими водами. Звідси до Старобільська 1482 кілометри. Втім, відстань між ними – поняття відносно умовне. Приклад тому – проведення виставки творів мистецтва українських художників та аукціон на користь ЗСУ. В перший же день вдалось зібрати близько 100 тисяч гривень. Цей яскравий захід став результатом кількамісячної праці переселенок з Луганської області.
Від міського палацу культури до власних мистецьких проєктів всеукраїнського рівня
Оксана Очкурова, голова ГО «Центр спільного розвитку «Дієва громада», у 2014 році разом із чоловіком та трьома синами (молодшому не було й року) переїхала з окупованої Кадіївки (Стаханова) у Старобільськ тієї ж Луганської області. 2022 рік змусив переселитись далеко за межі Луганщини, проте – у межах України. За межами своєї країни їй важко уявити власне життя та життя своїх дітей. Отже, наразі родина проживає в Сваляві.
Оксана – працівниця культури і за дипломом, і за покликом душі. До 2014 року вона була завідувачкою відділу міського Палацу культури імені Горького в Кадіївці. Війна і вимушене переселення спонукали значно розширити сферу власної діяльності, винісши її за межі звичайного міського палацу культури.
«Власне в 2014 році, в момент переїзду, я не працювала, адже молодший син Михайлик був зовсім маленьким, – згадує жінка. – І в Старобільську теж почала працювати не одразу».
Аналізуючи її діяльність, яка стартувала в Старобільську 2014 року й наразі набирає обертів, розумієш: Оксана та її однодумці починали з того, що прагнули задовольнити власні потреби, в тому числі культурні.
На новому місці вони не знаходили того, в чому мали потребу й що було їм доступним і звичним у рідних містах до окупації – певних культурних заходів, подій, культурного простору для дорослих та дітей тощо. Отже, почали все це організовувати самотужки.
Почали з елементарного – з того, що вийшли наводити лад у місті, яке стало другою домівкою, просто прибирати сміття на пляжах Айдару, в парках… А з ними вийшли й інші.
Згодом було створено громадську організацію «Центр спільного розвитку «Дієва громада», головою якої є Оксана Очкурова. Свою діяльність організація розпочала з допомоги переселенцям, але досить швидко одним із основних напрямів її роботи стала організація різноманітних культурних заходів.
«Напевно, це дивно звучить, але виходило так, що ми, приїжджі, вчили деяких місцевих мешканців любити їхнє ж рідне місто, Старобільськ, – пригадує пані Оксана. – Дуже часто доводилось чути: «Та кому наша провінція може бути цікавою?», «Та що тут взагалі можна робити?»
Культурна сфера на Старобільщині в той період була справжньою величезною незаповненою нішею, величезним неораним полем. І Оксана разом з однодумцями взялися до справи…
Але досить швидко місцеві мешканці зрозуміли: Старобільську є що показати світові, йому справді є чим пишатись. Все, що було зроблено громадською організацією, годі й перерахувати в одній статті. Майже всі мурали, які протягом останніх років прикрасили сірі стіни міста, були створені за участі «Дієвої громади». Було зроблено картування міста з зазначенням і описом найпривабливіших його туристичних родзинок. Було створено хаб – культурний простір, куди міг прийти будь-хто, щоб зайняти себе найнесподіванішими й новими для Старобільська речами. Тут тобі були й зумба, і перегляд та обговорення фільмів, і курси на будь-який смак – від кулінарії до фотосправи й англійської мови, і просто спілкування за інтересами… Спочатку все це в першу чергу приваблювало переселенців, які разом із дітьми буквально не знали, куди себе подіти. Згодом активнішим стало й місцеве населення. А далі переселенці перетворились на місцеве населення, майже за вісім років межа, які розділяла на «своїх» та «приїжджих», поступово зникла. І не в останню чергу завдяки діяльності ГО «ЦСР «Дієва громада».
«Пам’ятаю, як у 2014 році мені дуже сильно хотілось полюбити Старобільськ, – зізнається пані Оксана. – Дуже хотілось, щоб він став для мене своїм містом. І – так і сталось, мені вдалось по-справжньому його полюбити…»
Тим часом місто поступово набувало репутації найважливішого – після окупації обласного центру й частини області – культурного осередку Луганщини.
«Року десь із 2016-го я почала в мистецьких колах чути про Старобільськ як про своєрідний культурний центр Луганської області, – каже львівська художниця Олена Каїнська, яка двічі брала участь в Артрезиденції «Аура міста», організованій «Дієвою громадою». – Мені захотілось поїхати в Старобільськ, і я це зробила…»
Проєкт, для участі в якому Олена приїхала минулого року на Старобільщину – це мистецька Артрезиденція «Аура міста», улюблене дітище Оксани Очкурової та її однодумців.
«Безумовно, я люблю все, що ми робимо, – каже Оксана Очкурова. – Але все одно саме «Аура міста» забирає найбільше часу, найбільше сил і дає найбільше задоволення, найяскравіші емоції».
«Ауру міста» в Старобільську встигли провести три рази. Виглядало це так. До провінційного степового міста на Айдарі приїжджали митці з різних куточків України – приїжджали зі щирою зацікавленістю. Дивились на місто свіжим поглядом і працювали – кожен у своєму жанрі на певну тематику. Тематика була дуже різною, але завжди з акцентом на місцевій специфіці: це могла бути туристична привабливість Луганщини або проблеми реабілітації ветеранів АТО/ООС. Під час роботи народжувались картини, які лишались у дарунок місту. За три роки їх зібралось чимало, й наразі вони зберігаються в надійному місці, подалі від очей окупантів, які прагнуть на окупованій Луганщині нищити все яскраве й живе, у тому числі – та навіть у першу чергу – й культуру.
Світський захід і 100 тисяч для ЗСУ за один день
Цього року, вдруге ставши переселенцями, Оксана та інші члени ГО «ЦСР «Дієва громада» спромоглись організувати «Ауру міста» знову – у місті Свалява Закарпатської області.
У жовтні до Сваляви приїхали п’ятеро українських митців. Кураторкою резиденції стала Олена Каїнська – та сама, що колись приїхала на іншу «Ауру міста», щоб на власні очі побачити Старобільщину. Кожен із художників проводив арттерапевтичні заняття та майстер-класи для переселенців, а також працював над власними картинами.
«У Старобільську ми мріяли відкрити галерею, адже творів знаних українських митців завдяки «Аурі міста» за попередні роки у нас зібралось чимало, – каже Оксана Очкурова. – Зробити це в Старобільську завадила війна, і ось, абсолютно несподівано, мрія здійснилась у Сваляві».
Що ж стосується аукціону – його, як зізнається Оксана, раніше взагалі ні в планах, ні в мріях не було. Але війна змушує робити так, щоб і мистецтво працювало на нашу спільну Перемогу. Отже, картини вирішили продати, а на зібрані кошти придбати дрон з тепловізором для українських захисників, які наразі звільняють від окупантів Луганську область.
Крім тих картин, які створили резиденти «Аури міста», для фінальної виставки надали свої твори й інші українські художники. Зрештою всі ці картини – понад 60 – стали лотами аукціону.
«Аукціон – це вже захід поза проєктом «Аура міста», – підкреслює голова ГО «ЦСР «Дієва громада». – Ми організували його у партнерстві з благодійним фондом «Сім’ї Кошеля» зі Сваляви».
«Важко повірити, що тільки позавчора тут були голі стіни», – зауважила Олена Каїнська після завершення заходу.
За організацією заходу стояла шалена праця – від створення каталогу й написання сценарію до освітлення й опалення приміщення, від регулювання висоти, на якій висить та чи інша картина, до підготовки меню для фуршету.
Перед тим, як розпочались власне торги, присутнім – а їх зібралось кількадесят – розповіли про проєкт, про кожного художника, про кожну картину… І багатьом захотілось одночасно й ЗСУ допомогти, й купити не просто картину, а емоцію, історію…
Попри всі хвилювання, аукціон стартував більш ніж успішно. Першим лотом була серія з п’яти картин «Боже, спаси і збережи» харківського художника Олександра Винника, і її було продано за 15 тисяч гривень. Напевно, завдяки вдалому старту аукціон проходив емоційно, за деякі лоти була боротьба. Зрештою було продано по кілька картин кожного з резидентів «Аури міста» та кількох художників, які брали участь у виставці.
Після 3 грудня аукціон триває в «тихому» форматі – за лоти продовжили торгуватись безпосередньо на виставці та в Інтернеті.
…І картини житимуть у приватних колекціях, нагадуючи про те, що їх нові власники зробити внесок у мирне небо над Батьківщиною так, як було для них посильно.
А приміщення, яке завдяки БФ «Сім’ї Кошеля» вдалося в короткий термін зробити просто ідеальним для проведення мистецьких заходів, і надалі буде використовуватися в якості галереї. Тут є для цього все необхідне, і в першу чергу – аура.
Юлія Сабаєва
5.12.2022