16 листопада у прес-центрі УКМЦ відбулася презентація проєкту “Археологічна спадщина, вкрадена Росією: інформаційно-просвітницька кампанія”. Організатором виступила ВГО “Спілка археологів України”.
Євген Синиця, голова Правління ВГО “Спілка археологів України”, кандидат історичних наук, доцент КНУ ім. Т.Шевченка, у вступному слові вказав, що проєкт з висвітлення проблем повернення вкрадених Росією з України археологічних цінностей став можливим завдяки стабілізаційній допомозі фонду німецького МЗС за сприяння та координації Гете-Інституту.
“Наш проєкт присвяченій ретроспективі. Це сумна, але стала практика, що триває понад 200 років – з моменту, коли відбулися перші розкопки, матеріал з яких досі знаходиться в Ермітажі в Петербурзі. Ці знахідки в основній колекції, їздять по Європі, причому в описі вказано “з півдня Росії”. Чому ми заговорили про це зараз, а не раніше? Про це вже йшлося у професійних колах, в 1990-х роках була створена державна комісія з реституції культурних цінностей, яка втім так і не досягла жодних результатів. А зараз інтерес до теми актуалізувала війна, зокрема – кримський прецедент “Скіфського золота”, яке досі перебуває в Нідерландах. Наступний сплеск інтересу був спричинений повномасштабним вторгненням і втратою музеїв Мелітополя, Маріуполя, Херсона”, – розповів Євген Синиця.
Археолог вказав, що інформацію про викрадення в рамках проєкту збирають на сайті Спілки археологів України.
“Я згоден з тезою, що культура не на часі – в сенсі, що вона поза часом. Втім, реституція вкраденого культурного спадку почнеться навіть не одразу після перемоги, це тривалий процес. Реституція і репатріація – це окремі процеси. Реституція – це відновлення прав на мистецький чи археологічний об’єкт. Права на спадок мають належати Україні. А повернення – це ще довша історія, як і інше слово на “р” – репарація”, – пояснив Євген Синиця.
Археолог наголосив: важливо, щоб ми не включали в репарації культурні цінності країни-агресора і не займали позицію нинішньої Росії. Реституція, репатріація і репарація мають бути комплексним підходом і стосуватися лише тих цінностей, що покинули територію України.
“В археологів специфічний спосіб мислення. Для нас культурні цінності – це не абстракція, а абсолютно конкретні речі. Ми досі пам’ятаємо про вивезені нацистами цінності, які так і не поверталися. Частково вони осіли в Росії вже після поразки гітлерівської Німеччини”, – поділився Синиця.
Археолог перерахував найяскравіші приклади українського культурного спадку, що зараз є перлинами російських столичних музейних колекцій. Це, анприклад, шиферна плита з оригінального Михайлівського Золотоверхого собору, знесеного більшовиками у 1930-х роках, яка знаходиться в Третьяковській галереї – як і мозаїки звідти. Найбільше цінностей з України мають колекції Ермітажу та Державного історичного музею на Червоній площі.
“Після завершення проєкту ми руки не покладемо, продовжимо постпроєктну діяльність – хочеться, щоб ця тема лишалася в топі суспільної та медійної уваги”, – анонсував Євген Синиця.
Юрій Пуголовок, заступник голови Правління ВГО “Спілка археологів України”, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Охоронної археологічної служби України, а також автор ідеї графічного вираження проєкту та автор Facebook-сторінки “Українська керамологія”, підтримав колегу та доповнив його виступ низкою нагальних прикладів вкрадених росіянами цінностей.
“Ідеологічна складова грабунку проста: археологія завжди була на службі тоталітарних режимів та держав, які вели активну колоніальну політику. Російська Федерація як наступниця Російської імперії та СРСР продовжує цю політику. Матеріали, здобуті на території України виставляються у провідних музеях Росії, і в провенансах ніде не вказано слово “Україна”. Це покликано підтверджувати міф про давньоруську народність, Велику Росію, про те, що без Росії не було б України”, – наголосив Юрій Пуголовок, згадавши зокрема стоси переписок щодо повернення на батьківщину “Перещепинського скарбу”, які не закінчилися нічим.
Ельміра Аблялімова, членкиня ВГО “Спілка археологів України”, координаторка проєктів ГО “Кримський інститут стратегічних досліджень”, розповіла, що з 2017 року співпрацює з САУ щодо проблеми захисту археологічної спадщини на території тимчасово окупованого Криму.
“Я якось прочитала цікаву аналітику британського фонду, що займається захистом культурної спадщини. Для 80% опитаних британців культурна спадщина – це те, що пов’язане з ними особисто, історією їх родин, місцевої громади. Якщо питати українців – я навіть боюся припускати, яким буде результат. Це результат політики створення “радянської людини”, коли знищували етнічну приналежність, відчуття прив’язаності до батьківщини та національної культури, і це особливо близько для крим татар”, – заявила Ельміра Аблялімова.
Археологиня резюмувала: в Європі рефлексується думка, що треба повертати культурні артефакти на місце їх походження, зокрема в Африку. Президент Франції Еммануель Макрон навіть називав це пріоритетом державної політики.
“Привертання уваги до реституції артефактів, перевезених на територію Росії – надзвичайно важливе питання!” – закликала Аблялімова.
