У вересні Український правозахисний центр Zmina разом з Freedom House та Українським регіональним центром прав людини подали до Гаазького суду заяву, в якій задокументували «політичну індоктринацію та військове перевиховання українських дітей на території Білорусі». В документі вказані 18 організацій у Білорусі, які були ідентифіковані як причетні до того, що щонайменше 2 219 українських дітей віком від 6 років піддавалися формам «дискримінаційного тиску».
Під час пресконференції “Співучасниця Росії, або Як Білорусь стирає ідентичність вивезених українських дітей” правозахисники більш широко представили цю проблему і надали рекомендації міжнародним та національним інституціям зі сприяння ментальному поверненню дітей додому.
Зі слів адвокаційної директорки Центру прав людини ZMINA Альони Луньової, питання депортації українських дітей було вивчено численним численними організаціями, проте в цьому більше уваги приділялася саме тому, що відбувається з українськими дітьми, коли вони опиняються на території Республіки Білорусь. Наразі якраз важливо розуміти, що саме українські діти отримують, які знання, яку інформацію на території Республіки Білорусь.
«Наше дослідження розпочалося з 2021 року. Це саме той рік, в який самопроголошений президент Білорусі Александр Лукашенко підписав указ про переміщення однієї з груп дітей на територію цієї країни. Нам вдалося ідентифікувати 2219 українських дітей. На жаль, практика продовжується і після червня 2024 року, і тому ця цифра не остаточна», – продовжила правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк.
Хоча анонсуються ці переміщення як на відпочинок чи оздоровлення, діти чомусь опиняються на території Білорусі в більшій кількості не влітку, коли це найбільш більш властиво для відпочинку та оздоровлення, а під час навчального року. Так набагато простіше залучити їх до будь-яких додаткових заходів культурних історичних зустрічей з політиками, які могли би бути в відпустках і недоступні літку.
Аналітикиня відмітила, що навчання в школах Білорусі ведеться російською мовою, а самі навчальні програми повністю відповідають російським пропагандистським наративам. Наприклад, говорячи про Другу світову віну, депортованим українським дітям розповідають про жахливі злочини нацистів конкретних національностей – української, литовської, латвійської, естонської.
Самих дітей використовують у пропаганді на державних телеканалах у Білорусі. З ними випускають сюжети, де їх ну буквально заново травматизують. Вони плачуть на камеру і це все транслюється без будь-яких міркувань щодо їх найкращих інтересів.
Окремо правозахисниця звернула увагу на проблему мілітаризації. Дітям влаштовують зустрічі у військових частинах і в правоохоронних органах Білорусі. Їм показують, як поводитися зі зброєю, фотографують у військовій формі, у тому числі з пропагандистськими знаками на кшталт зетки, яка стала символом російської агресії проти України.
«Цих дітей циркулюють по всій системі на території Росії, Білорусі та окупованих територій для того, щоб ось ця індоктринація ця мілітаризація була якомога більш ефективна в намаганні зробити з них майбутніх громадян Росії та майбутніх солдат, які воюватимуть проти України», – поділилась висновком Онисія Синюк.
На думку юристки Регіонального центру прав людини (RCHR) Катерини Рашевської, ця юридична кваліфікація без перебільшень є унікальною, тому що вперше говориться не про переміщення фізични дітей, як таке, а про те, що відбувається з дітьми у таборах перевиховання.
«Загально ці дії можна назвати як політична індоктринація та мілітаризація. У зв’язку із широкомасштабністю, систематичністю, дискримінаційним характером таких діянь, а українські діти справді дискримінуються, тому що вони діти, представники української нації, походять здебільшого з вразливих категорій населення тому і з окупованих територій, які Російська Федерація перетворила на середовище страху і несвободи, ми наполягаємо, що все це можна назвати злочином проти людяності та дискримінаційним переслідуванням», – зазначила юристка.
Про те, яким чином будуть використовуватись результати звіту, розповів програмний директор Freedom House Україна Юрій Юркевич.
«З цією інформацією ми будемо працювати і далі з тим, щоб уряди звернули на це увагу. Думаю, можемо очікувати на політичну підтримку від інших країн. Генеральний прокурор України Костін відзначив, що є подання від Литви проти режиму Лукашенко що стосується інших трансгранічних злочинів до громадян Білорусі. Напевно ось ця увага, якої Білорусь в певному сенсі була позбавлена після початку повномасштабного вторгнення, може бути повернута», – сказав він.