Інтерес президента США Дональда Трампа до рідкоземельних металів став одним з рушіїв зовнішньої політики нової адміністрації. Так, угода про надра залишалась центральною темою відносин США з Україною протягом останніх тижнів.
На цьому тлі російський лідер Володимир Путін 24 лютого заявив в нічному інтерв’ю, що Москва готова запропонувати Вашингтону розробку російських родовищ, зокрема алюмінію.
24 лютого 2025р.
Кремлівські “експерти” оцінили потенціал такої угоди у 15 мільярдів доларів та напророкували надзвичайний успіх для обох сторін.
З огляду на непоступливе ставлення Москви до переговорів та закликів США до припинення вогню, пропозиція Путіна стала сюрпризом не лише для міжнародних спостерігачів, але й росіян.
Стадія заперечення
Першою реакцією російських “Z-патріотів” стало обурення. Адепти так званої “СВО” засудили “загравання” та “спроби примирення” зі США. Серед аргументів, до яких вдаються радикальні групи РФ, – апеляція до ідеологічної війни, яку Росія веде проти “колективного Заходу”. Ідея віддавати ресурси заокеанському ворогу настільки не прижилася серед прихильників експансіонізму Москви, що деякі вирішили “дістати з шухляди” звинувачення стосовно продажності кремлівської верхівки.
Додатковим способом викликати негативну реакцію на “рідкоземельні реверанси” Путіна перед Трампом стала апеляція до непомірної ціни, яку Росія заплатила щоб захопити частину територій України. Мовляв, втрати Росії стануть марними, якщо головним бенефіціаром війни виявляться США.
Також серед радикальних пабліків російського сегменту Телеграму поширились риторичні питання, адресовані Кремлю, на кшталт “А ось ця радісна торгівля ресурсами – це вже той багатополярний світ чи ще ні?”. Письменник-пропагандист Захар Прілєпін звернув увагу, що Глобальний Південь зник з російської риторики відразу після виникнення примарних шансів на прямі переговори з Вашингтоном. “Пофіг, що там думають жовтолиці, червоношкірі та чорношкірі «партнери». Танцюємо, білий татко повернувся!”, – іронізує він. Таким чином, російські пропагандисти фактично зізнаються, що концепції Глобального Півдня та багатополярного світу – фіктивні конструкції, вигадані для торгу із Заходом. Понад те, в своєму пості Прілєпін фактично зізнається в зневажливому ставлені кремлівських бонз до “партнерів” незахідного світу.
“Великий задум”
Риторика навколо заяви Путіна кардинально змінилась протягом лічених годин. Тепер головним заняттям кремлівських глашатаїв став пошук “великого задуму”, прихованого в словах російського президента. Російський медіапростір заполонили заспокоювальні повідомлення про користь, яку подібна угода може принести Росії. Таким чином, Кремль переконує власне населення у тому, що навіть якщо війна не завершиться капітуляцією України та перейде у стадію “заморозки”, Москва залишиться у виграшному становищі завдяки вигідній економічній угоді з США.
Цей наратив є продовженням попередніх заяв про “обхідні шляхи”, завдяки яким Росія планує зірвати домовленості про припинення вогню. У цьому контексті, навіть за умови встановлення вимушеного перемир’я, можливість заключити угоду зі США допоможе Росії покращити економічне становище для підготовки до наступної війни.
Частина російських коментаторів пішла ще далі, назвавши ідею Путіна “геніальним політичним ходом”, який допоможе обіграти Захід. Більшість теорій, представлених у цьому контексті, полягають у прорахунку політичних та дипломатичних “завоювань”, які стануть доступні Кремлю завдяки угоді з США про рідкоземельні метали. До прикладу, деякі експерти просувають теорію про ймовірність швидкого зняття санкцій або можливість впіймати США на гачок інвестиційної вигоди і таким чином примусити де-факто визнати українські території частиною Росії. Часто цей наратив ретранслюють для широкого загалу як інсайдерську інформацію. При цьому бажання Путіна зіграти на “аппетитах” президента США до рідкоземельних металів і тим самим спричинити додатковий розкол євроатлантичної спільноти є очевидною комбінацією, до того ж вкрай примітивною за своїм задумом і реалізацією.
Надзвичайне захоплення серед прихильників цього наративу викликають також фантазії про можливість поставити Україну в невигідне положення. Росіяни “багатіють думками” про створення кабальних для Києва умов під час обговорень перемир’я. Загадкова логіка московських пропагандистів навіть тестує сценарій, в якому розробка російських рідкоземельних металів буде записана як “борг” України перед США. Ця стратегія виглядає особливо зухвало з огляду на те, що навіть “співпраця”, яку Кремль пропонує США, є завідома недобросовісною, адже аналітики ставлять під сумнів можливості Росії поставляти об’єми ресурсів, заявлені Путіном.
Варто зазначити, що зміна риторики може бути пов’язана з тим, що російські “політологи” та “економісти” помітили одну з деталей промови Путіна – ремарку про “нові території”. “Новими територіями” президент РФ назває тимчасово окуповані українські території, які Москва вважає своїми. Таким чином, країна-агресор пропонує заключити зі США угоду, яка фактично легалізує загарбання українських земель.
Отож ініціатива Путіна щодо спільного з США видобутку російських рідкоземельних металів, як і більшість попередніх обіцянок російської влади, лише підкреслює рівень зневаги Кремля до норм міжнародного права. Більш того, пропонуючи американській адміністрації видобуток ресурсів на окупованих територіях, Москва намагається розколоти західну спільноту. Тому в обгортці путінських пропозицій щодо корисних копалин заховані не прибутки для американських компаній, а намір посварити союзників та продовжити зовнішню агресію.
Вікторія Одусанво