Тему підтримки української мови у нас звикли розглядати переважно у ключі державної політики та регулювання. Без сумніву, такий підхід надзвичайно важливий, але він неповний без низових ініціатив, коли звичайні небайдужі активісти об’єднуються та працюють на підтримку і утвердження державної мови.
Низові ініціативи у нас присутні. Мовні активісти долучилися до створення Закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, вони стежать за його виконанням, пишуть скарги на різноманітні порушення та звернення щодо українізації різних мовних аспектів нашого повсякдення. Але ця діяльність також тісно пов’язана з державним регулюванням та дотриманням норм законів.
Чого, насправді, бракує, так це популяризації української без прив’язки до законів та державного регулювання, яка будувалася б на принципах soft power, тобто взаємовигідної співпраці без примусу. На щастя, подібні ініціативи у нас також з’являються.
У грудні 2021 – січні 2022 Департамент освіти і науки Києва провів опитування серед 20,5 тис. батьків дошкільнят. 37% батьків удома з дітьми розмовляють українською, 28% – залежно від ситуації, 32% – російською. Як наслідок, 37% дітей розмовляють українською, 8% – українською та російською, 47% – російською. Такий мовний розподіл склався в ситуації, коли майже всі вихователі міста говорять з підопічними українською.
Про що свідчать ці цифри? По-перше, ті батьки, які відповіли, що говорять двома мовами, залежно від ситуації, як правило, говорять таки російською, саме тому російськомовних дітей так багато. По-друге, українськомовності вихователів не достатньо для прищеплення мови дитині, основа – це спілкування в сім’ї.
Багато російськомовних столичних батьків прагнуть виховати українськомовних або двомовних дітей, але вони не знайомі з особливостями мовної педагогіки і покладають усю відповідальність на систему освіти.
Саме на цьому рівні вирішив попрацювати Андрій Ковальов, творець ініціативи “Сімейна практика української мови”. У дитсадку свого чотирирічного сина він розгорнув активну інформаційну кампанію серед батьків щодо того, як правильно виховати дитину українськомовною або двомовною.
За 5 місяців 50% сімей цього дитсадка, які були повністю російськомовні в побуті, перейшли зі своїми дітьми на практику “одна людина – одна мова” (мама – завжди говорить українською, тато – російською або навпаки). Діти, які раніше майже нічого не говорили українською, почали дедалі частіше використовувати українські слова та вислови.
Ковальов разом із однодумцями провів дослідження (анонімна гугл-форма, 30 питань, 96 респондентів) щодо мовної практики київських сімей, яке показало, що бл. 50% російськомовних батьків оцінюють знання української своїх дітей-дошкільнят “незадовільним”, тільки 50% батьків замислювалися над стратегією мовного виховання дітей, і, що найважливіше, 69% російськомовних батьків готові змінювати свою мовну поведінку, якщо це буде потрібно для покращення рівня володіння українською їхніх дітей.
Практика “одна людина – одна мова” давно апробована і досліджена лінгвістами. Вона не лише допомагає дитині засвоїти кілька мов одночасно, але також уберігає від формування суржику.
Ковальов покликається на дослідження “Assessing the relationship between input and strength of language development: A study on Italian–English bilingual children”, 2015, Language Dominance in Bilinguals, яке показало, що для формування збалансованого білінгвізму необхідно щодня мінімум 35% спілкування з дитиною проводити другою мовою.
Свій інформаційний проєкт активіст презентував Комісії з освіти київської міської ради, департаменту освіти КМДА та директорату дошкільної і шкільної освіти МОН. Останній розіслав інформаційний лист у всі обласні департаменти освіти з рекомендацією популяризації методики у закладах дошкільної освіти.
Окрім цього, у межах проєкту створюють розмовні клуби для батьків, які мають брак практики української, щоб вони подолали мовний бар’єр і практикували мову з дітьми. Також проводяться моніторинги: наскільки ефективним є засвоєння української серед дітей із російськомовних родин, котрі переходять на впровадження білінгвізму.
У планах велике масштабування проєкту – на весь Київ та інші великі міста з подібними проблемами. Ініціатива Ковальова – це приклад низової співпраці, яка без примусу, за допомогою наукових аргументів, пропагує вивірені методи педагогіки. Як показує практика, цей проєкт досить популярний і має гарні перспективи.
Тільки поєднання законодавчої hard power з активістськими ініціативами soft power може дати максимально ефективний і швидкий результат.
- Перевірте себе у квізах від Uchoose. 🥇
- Грайте у Першу політичну гру. 🗳
- Грайте в Антикорупційну інтерактивну гру “Непідкупність”. 💵
- Відкривайте нові терміни у #дваабзаци. 👈
- Читайте інші цікаві матеріали на нашому ресурсі. 📖
- Долучайтеся до наших сторінок у соцмережах Facebook, Twitter та Telegram. 👍
ЛЕСЬ БЕЛЕЙ
Журналіст