Завжди можна знайти спосіб, якій допоможе зберегти емоційний стан. Чуєте, як біля вас летять кулі – подивіться у блакитне небо. Це один з кольорів вашої країни і найкраще заспокійливе. Або перевтома. В такому разі знижуйте інформаційний шум, відмовтесь від постійного оновлення стрічки новин, приймайте їх як ліки тричі на день.
Правда полягає в тому, що далеко не кожна людина може себе контролювати. Ти більше, під час війни. Вона виснажує фізично та психологічно. І хоча психіка здатна адаптуватися під будь-які складнощі, кожен день бойових дій у рідній країні пережити надзвичайно складно.
Тоді на допомогу приходять психологи – люди, чия робота вимагає спокою власної душі, вміння розуміти іншу людину, не ламаючи її, допомогти їй змінити своє життя.
Тетяна Єрмолаєва – психолог-волонтер, керівник кризової служби Дніпра та Дніпропетровської області. Журналістська розмова з нею – невеличке представлення унікальної професії, яка дається далеко не кожному. Мабуть, це природнє – вміти слухати, радити, підтримувати в умовах безперервної загрози життю та здоров’ю, ймовірності втрати бойових товаришів, тривалих навантажень, які нерідко перевищують межі людських можливостей.
А ще бути психологом на війні це постійно стикатись з людським болем. Проганяти його через себе. Це дуже важко. Але минає час і роздається дзвінок. Телефонує людина і каже: «Дякую, ви врятували мені життя». В таку хвилину психолог почуває щасливою людиною.
Олександр Разумний, Дніпро
6.07.2022
Матеріал підготовлений у рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру міжнародного розвитку “Протидія дезінформації на півдні та сході України” за підтримки Європейського Союзу.