На початок жовтня в Житомирській області налічувалося понад 72 тисячі внутрішньо переміщених осіб, які евакуювалися через дії російських окупаційних військ та зареєструвалися за місцем тимчасового проживання в області. У самому Житомирі було зареєстровано майже 9,5 тисячі вимушених переселенців.
Для когось із них Житомирщина стала транзитною областю дорогою до інших регіонів України та за кордон. А хтось оселився тут і розпочав нове життя, інтегруючись у громаду.
Історія кожної родини евакуйованих – щемка і сповнена болю. Це життя, яке обпалила і кардинально змінила війна; багаторазові спроби залишити свою домівку і виїхати з тимчасово окупованої території; дорога порятунку і пошуки відносно безпечного місця проживання.
Тетяна з Бахмута: «Ми евакуювалися, бо дуже боялися за дітей»
«Доброго дня, ми – з Бахмута. Місто у нас зелене і гарне», – такими словами привіталася Тетяна.
Жінка розповіла, що їхня сім’я залишила Бахмут 7 квітня. Не евакуювалися раніше, бо сподівалися: все налагодиться. Одного разу Тетяна пішла з синами до магазину, і раптом почали летіти касетні бомби. Богдан і Назар стояли нерухомо і дивилися на це, а мати за них дуже злякалася.
«Залишатися вдома було страшно і небезпечно. Ми дуже боялися за дітей. Тому виїхали своєю машиною, взявши з собою кішку Розу, – продовжила свою розповідь Тетяна. – В напрямку Дніпра їхало 4 потоки машин, багато з них – розбиті. Зупинилися на ночівлю в Умані, оскільки почалася комендантська година. Затим доїхали до Житомира. Тут і лишилися, бо далі доїхати ми не могли фізично. Знайомі посприяли з житлом, у Житомирській міській раді нам допомогли з одягом. Дуже приємно, що люди нас підтримують».
14-річний Назар і 16-річний Богдан – штангісти. Війна позбавила підлітків не лише домівки, а й тренувань. Тож після переїзду перед їх родиною постали два першочергові завдання: поставити на ноги чоловіка і тата, якому потрібно було пройти лікування, та знайти спортивний зал для хлопців, щоб вони могли тренуватися і залишатися у формі.
Вікторія і Настя з Херсона: «Хочемо повернутися додому»
Вікторія і Настя зі своїми сім’ями навесні 2022 року тиждень виїжджали автомобілями з тимчасово окупованого Херсона. Це їм вдалося зробити після кількох безуспішних спроб. Врешті подолавши з маленькими дітьми важку дорогу, вони прибули до Житомира.
«Дуже надіємося, що скоро повернемося додому», – каже Вікторія.
Ольга: «Наш будинок розбомбили. Нам немає куди повертатися…»
Ольга з Херсонської області розповіла, що вони втікали з сумкою речей. Батьки жінки евакуювалися човном через Каховське водосховище до Нікополя Дніпропетровської області. Коли батько дізнався, що їхню хату розбомбили російські окупанти, в нього стався інсульт, чоловік потрапив до лікарні.
«Нам немає куди повертатися», – поділилася Ольга.
Тож вона знайшла в Житомирі роботу і почала облаштовувати життя на новому місці.
Ірина й Олександр: «Ми проїхали 40 блокпостів»
Ірина й Олександр із двома доньками, віком 15 і 2 років, виїхали з Херсонської області 30 квітня і врешті прибули до Житомира.
«Ми довго залишалися вдома, бо не хотіли покидати будинок, хазяйство. Також ми доглядали за сусідськими будинками, господарі яких виїхали раніше, – розповіла Ірина. – Чимало людей намагалися виїхати з нашого села, що знаходиться за три кілометри від Чорнобаївки, але їм не вдавалося, вони поверталися. Тому коли ми їхали, нікому про це не повідомляли. Три перших дні у Житомирі я плакала. Також плачу кожного разу, коли чую сирену».
Подружжя поділилося, що вони проїхали 40 блокпостів. На одних російські окупанти їх пропускали, побачивши на передньому сидінні дитину. На інших чоловіка та жінку змушували роздягатися або довго не пропускали автівку, щоб створити паніку в колоні людей, котрі намагалися евакуюватися.
«До Миколаєва ми їхали 15 годин, хоча раніше, при звичайних обставинах, дорога до міста займала 40 хвилин», – каже Олександр.
Незважаючи на те, що кількість переселенців зменшується, місцеве самоврядування Житомира намагається знайти нові можливості для їх захисту. Людям дають зрозуміти, що вони не будуть кинуті напризволяще. Підготовлено та подано заявку до Європейської комісії щодо будівництва житла для внутрішньо переміщених осіб, згідно якої планується збудувати близько 150 квартир. А ще укладено договір на виконання проєктних робіт з будівництва інженерних мереж та території благоустрою з метою функціонування модульного містечка для внутрішньо переміщених осіб. Планується встановлення близько 40 модульних будинків. Це буде обладнане всім необхідним житло площею 40-50 кв.м, розраховане на одну родину.
Ольга Бортнікова
13.12.2022