Анастасія Ратєєва, Група аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа-центру
Березневий рейд підрозділів російського руху опору на території РФ та теракт в Крокус-Сіті Голл привернув увагу російського медіа-істеблішменту до теми, що давно лоскоче уяву радикального сегменту російського народонаселення – повернення смертної кари.
Невдовзі після президентських виборів Володимир Путін публічно відзначив, що в РФ “не існує вищої міри покарання”. Слова російського лідера запустили обговорення серед російських політичних та пропагандистських кіл.
Але які політичні цілі Кремль намагається приховати за гучною дискусією про потребу реставрації смертної кари?
Довідка: Мораторій на смертну кару в РФ був де-факто введений в 1996 році, коли це стало умовою прийняття держави в Раду Європи. До 1996 року в Росії рішення з вироки щодо смертної кари виносились згідно успадкованого від СРСР Кримінального кодексу. До страти в СРСР могли засудити за здійснення від 17 до 30 (залежно від республіки) видів злочинів в мирний час, включно з ненасильницькими. За свідченнями науковців, внаслідок судових вироків в СРСР пост-сталінського періоду страчували від 700 до 1000 осіб за рік. Фізичному знищенню під прикриттям “засудження до смертної кари” радянська влада піддавала політично “невигідних” осіб. Страти тривали навіть в часи Перебудови, коли вище партійне керівництво СРСР стало «рукопотискаємим» на Заході. Сучасна Росія послідовно доводить звання “вірної послідовниці” СРСР в усьому, що стосується практики репресій.
“Давно пора”
Вихідні точки дискусії щодо смертної кари – рейд російського руху опору та теракт в Крокус Сіті Холі – російська пропаганда обігрувала в контексті ідеологічного протистояння з Західним світом. “Що, ми гратимемося в європейську демократію, яка нам казала, що смертна кара — ай-я-яй — це погано… Ми маємо справу зі зрадниками, душогубами, і вони повинні знати, що в полон їм не треба намагатися здаватися», – бідкався Володимир Соловйов про Російський добровольчий корпус (РДК). Після теракту в Москві в арсеналі пропагандистів зʼявився аргумент про те, що РФ вийшла з Ради Європи і її більше не стримують жодні мораторії на смертну кару.
Пропагандистська дискусія наповнила політично-забарвлену риторику про зняття мораторію символізмом. Комбат батальйону сепаратистів Восток Олександр Ходаковський (веде Телеграм-канал з 540.000 підписників) зміг вплести до теми одразу декілька наративів: “Царі Русі та Росії рубали голови сокирою тим, хто, на їхню думку, заслуговував на страту. Це робилося не заради крові – заради демонстрації народу, що він має захист не лише від зовнішнього, а й від внутрішнього ворога. Глава нашої країни має право помилування – нехай право забирати життя буде тільки в його руках. І він повинен мати можливість зробити те, чого чекає від нього вся країна, яка проливає кров за наказом Верховного Головнокомандувача”. Тут і історична тяглість практики, і “захист” народу сильним президентом-самодержцем, і колективна жага помсти.
Подекуди провладні медіа в РФ вдавались до відвертої ксенофобії: ряд пропагандистських каналів висловили ідею, що “зняття мораторію лише для терористів та іноземців – це чудова ініціатива!”. Таджицьке громадянство та походження терористів з Крокус Сіті Холу вкотре виплеснуло на поверхню шовіністичні нахили політичних кіл та народонаселення Росії.
Один із Z-каналів в Телеграмі провів опитування, в якому взяло участь 174,000 тисячі користувачів. За результатами, які разом із проханням “відповісти на волевиявлення народу” в подальшому були направлені в штаб партії “Єдина Росія”, 82% проголосували за зняття мораторію на смертну кару.
Смертна кара – не тема для дискусій?
Голосні оголошення та заяви можуть бути перевіркою того, як суспільство відреагує на те чи інше політичне рішення. Існує вірогідність, що Кремль розглядає зняття мораторію на смертну кару як нову можливість зміцнення режиму та протистояння опозиційним настроям.
Це підтверджують заяви російських ЗМІ, що мають джерела в Кремлі. Зокрема, деякі припустили, що розмови про смертну кару, в тому числі голосами російських пропагандистів, є “промацуванням суспільної думки”. Інші стверджують, що “в суспільстві існує запит”. Керівник фракції “Єдина Росія” в Державній Думі пообіцяв своїм виборцям обговорення та рішення, “що відповідатиме настроям та очікуванням нашого суспільства”. Тобто з одного боку – пропаганда, що впливає на суспільну думку з цього питання, а з іншого – політики та урядовці, що обіцяють цю суспільну думку врахувати.
Фальсифікація звинувачень є поширеною практикою в сучасній Росії. Тому немає сумнівів, що за необхідності “прибрати” політично невигідну особу, режим РФ може вдатися до фізичного знищення. І прикриттям до засудження до смертної кари в цьому випадку стануть легальні юридичні процедури.
Це несе пряму загрозу Україні, оскільки, по-перше, може мати вплив на політично увʼязнених громадян, зокрема кримських татар. Після анексії Криму члени організації “Хізб ут-Тахрір”, але яка мала легальний статус в Україні, зіткнулися з переслідуваннями з боку російської влади.
Враховуючи практики штучних звинувачень та маніпуляції правом в РФ, поновлення смертної кари відкриває поле для ще більшого політичного тиску.
По-друге, це може стати новим викликом в сфері порушення Росією норм Женевських конвенцій. Кремль спекулює поняттям тероризму, а російська пропаганда називає все, повʼязане з Україною, “терористичним”. Тому навіть часткове зняття мораторію на “смертну кару за тероризм” в РФ означатиме, що цю міру можуть застосовувати проти українських військовополонених. Такі заклики вже лунають в російських пропагандистських колах.