5 грудня 1994 року Україна підписала Будапештський меморандум, яким було закріплена низка взаємних зобов’язань, які, очевидно, не виконуються, або не повною мірою виконуються сторонами. На тлі певного замовчування цієї теми Український кризовий медіа-центр ініціював проведення фахової дискусії “Річниця Будапештського меморандуму: час нагадати ядерному світу про зобов’язання перед Україною”.
В обговоренні взяли участь Президент Української асоціації міжнародного права, доктор юридичних наук, професор кафедри міжнародного права Навчально-наукового ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка Ольга Буткевич, Голова правління УКМЦ, член Української асоціації міжнародного права, Посол України в США у 2015-2019 роках Валерій Чалий, старший дослідник Фонду Карнегі, Міністр закордонних справ України у 2014-2019 роках Павло Клімкін та Голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак.
В чому помилилась українська влада
Оцінюючи Будапештський меморандум, Валерій Чалий назвав його договором, але не завершеним: «Якщо б він був правильно виписаний, його процедури були б інші. І хоча можна говорити про правову природу цього документа і його здатність як інструмента, меморандум все одно залишається політичною декларацією. В уяві громадян це урок, коли слова про гарантії безпеки, покладені на папір, не стали реальними гарантіями для країни».
Голова правління УКМЦ переконаний, що після того, як Україна вирвались з Радянського Союзу, ключовим мав бути пріоритет безпеки, і тому відповідальність лежить на багатьох політиках, які в цей момент дали слабину, зорієнтувавшись саме на розвиток поточних питань.
«Помилка була у розстановці пріоритетів розвитку країни. Керівництво країни вирішило, що виживання нації – це накормити. Якби в 91-му і 92-му роках ми виставили пріоритет безпеки, ну і ще якби у нас політичне лідерство було некомуністичним чи посткоммуністичним, тоді ми б могли проговорити інший варіант аж до можливості приєднання до системи колективної безпеки Європи», – додав Валерій Чалий.
Ольга Буткевич взагалі заявила, що на місці тодішніх керівників не підписувала б Будапештський меморандум: «Україні під виглядом того, що вона не може реалізовувати ядерну зброю, нав’язали документ, який їй абсолютно невигідний. Сьогодні цей урок ми повинні враховувати, оскільки знову мова йде про гарантії безпеки. Україну ставлять перед вимогою прийняти певні позиції, які, можливо, колись у мирний час і будуть вигідними економічно, але на сьогодні є невигідними з точки зору безпеки», – підкреслила Президент Української асоціації міжнародного права.
На думку Павла Клімкіна, ключова проблема цього документа полягає в тому, що з української сторони у той час основною ідеєю були не гарантії безпеки, а продовольча допомога збоку США: «В архіві МЗС є листи Леоніда Кравчука, де написано прямим текстом, що ми знаходимось в критичній ситуації, і нам не вистачає того, що має нас зберегти від дестабілізації. Тобто ця продовольча палітра домінувала в переговорах, а не логіка гарантій і логіка збереження».
Чи можна було не відмовлятись від ядерної зброї?
За радянських часів в України були два важливих компонента – тактична та стратегічна ядерна зброя. Павло Клімкін вважає, що з технологічної точки зору доглядати і підтримувати тактичну набагато простіше: «З цим ще можна якось там рухатись. Це вимагає певних елементів ядерного циклу, але тих, які теоретично ми могли якось підкреслювати і створити. Проте, чи могли б витримати таке фінансове навантаження? Я чув цифри в 40 мільярдів, 50 мільярдів. Тому в 1992 році всю тактику, яка в принципі могла б бути елементом стримування вивезли, і коли почалися переговори про Будапештський меморандум, її вже в нас не було. Щодо стратегічної ядерної зброї, я вам можу сказати як фізик, що тоді технологій на підтримання її у нас не було. Її потрібно було розробляти. Ці елементи вимагали доволі суттєвих інвестицій не тільки інтелектуальних і фінансових, але в принципі для всієї країни».
Валерій Чалий зауважив, що тактична ядерна зброя була вкрадена з території України в умовах, коли центральна українська влада не контролювала цей процес, і сьогодні виглядає логічним підняти питання, а чи не потрібно Україні провести інвентаризацію тих домовленостей?
«Ми ж тоді зобов’язалися приєднатися до договору нерозповсюдження ядерної зброї, а зараз йде просто шаленими темпами руйнування цієї системи. Я не кажу виходити з договорів, але давайте хоч говорити про те, що Україна взяла такі зобов’язання на себе, а отже зробила це не просто так», – запропонував він.
Що убезпечить Україну
Говорячи про те, що має бути покладене в основу майбутніх гарантій безпеки України, Ольга Буткевич наголосила, що не можна обмежитись лише юридичним документом. Це мають бути і фізичні гарантії, плюс, можливо, перебування іноземного контингенту, участь України в НАТО чи інших союзах – тих, які забезпечують Україну.
Також вона відмітила, що повинен бути документ про створення системи безпеки в європейському регіоні.
Павло Клімкін додав, що самі по собі гарантії в сьогоднішній реальності є фактично декларацією: «Стосовно гарантії я завжди кажу, що мають бути три переконання. В ці гарантії маємо повірити ми – ті, кому гарантії даються. В ці гарантії мають повірити ті, хто їх дає. І третє, в ці гарантії мають повірити наші вороги. Поки цих трьох переконань немає, говорити про якісь гарантії – це кепська історія незалежно від правової форми документу».
У Валерія Чалого є власні три пункти. Перший – документ має бути підкріплений чимось матеріальним, більш зрозумілим, наприклад військами, адже в такій ситуації Україні б не завадило присутність іноземних військ, які б згідно статуту ООН створили військову коаліцію для примусу агресора до миру, як це було в Кореї.
«Друге – це не має бути в кінці процесу, а має бути розуміння зразу, аж до того, що Україну змусять все виконати, а потім нічого. І третє, коли історія так повернулася, що ядерні держави, які вважаються великими, знов хочуть поламати систему, Україна має об’єднатися з тими країнами, які не хочуть допустити такого перерозподілу світу. В цьому плані, на жаль, зараз не бачу якихось ідей нашої дипломатії», – визнав він.
Експерт закликав виходити з реалій. Росія при бажанні не буде виконувати нічого, а Стратегія національної безпеки США, яку оприлюднили, показує їхні пріоритети, і Україна там не дуже присутня. Тому треба брати до уваги не бажання, а реалії. І не чекати, поки за нас вирішать інші.
«У нас вже не тільки російська-українська війна, у нас європейська війна розпочалась вже. Вона переходить з гібридною конкретно з операціями в повітрі, на морі і на суходолі. І наше завдання тепер розтормошити всіх в Європі і сказати їм, буде пізно. Давайте сьогодні спільно вирішувати ці наші питання. Україна має чітко вийти з цього дуже слабого історичного періоду, не тільки суверенно-незалежною, але без якихось оцих скелетів в шафах, або гирь на ногах, які потім не дозволять в майбутньому, коли ми якось витягнемо після цієї війни, розвиватися як центр регіонального впливу», – закликав Валерій Чалий.
Захід відбудеться у рамках проєкту “Об’єднані правдою” за підтримки Canada Ukraine Foundation #unitedfortruth