Що таке свобода і чому вона нам так потрібна? Обговорення цього питання стало темою чергового випуску Діалогової платформи. Її постійний ведучий Олексій Ананов зауважив, що для України і для нинішніх реалій така розмова абсолютно прикладна.
«Я з великим інтересом, але і острахом брався за цю тему, бо всі українці мають дуже різний досвід в цьому контексті. В умовах випробувань, які переживає зараз Україна, ніби складно говорити про такі високі категорії, водночас відчувається, що коли повномасштабне вторгнення війна триває вже понад три роки, ми вже перейшли межі тимчасовості, і тому нам, як людям, окремим особистостям, як суспільству необхідно трішки переусвідомлювати, трішки переставляти акценти, розуміти, в яких обставинах ми вже живемо і будемо жити далі, як нам ставитися в ціннісному плані, в пріоритетах своїх, вочевидь і до свободи в тому числі», – почав він.
Зі слів культурологині, професорки Київського національного університету Імені Тараса Шевченка Наталії Кривди, свобода є тим внутрішнім мірилом, яке стає екзистенційним маркером людського існування. При цьому вона звернула увагу на Лісабонську угоду 2009 року.
«Цінності Європейського Союзу, цінності, на яких зміг об’єднатися цей складний національний, політичний, культурний конгломерат, визначені дуже цікаво. На першому місці там гідність, на другому -і свобода, на третьому – демократія. Далі солідарність, рівність, права людини і верховенство права. І в той чи інший спосіб всі ці декларовані цінності стосуються свободи – внутрішньої, зовнішньої, права на свободу, внутрішнього відчуття», – пояснила Наталія Кривда.
Після 2022 року цінність свободи якраз зросла. До цього вона мала меншу пріоритетність і бажаність. Такі дані, спираючись на результати досліджень, навела соціологиня, доцентка Київського національного університету Імені Тараса Шевченка Алла Петренко.
«І важливо відповісти на питання якраз, чому так? Чому люди готові віддавати свою свободу на користь безпеки і навпаки? І от важливо, якою є небезпека, тобто, якої безпеки хочуть люди – політичної, релігійної, культурної, безпеки власної ідентичності? І тоді у нас буде відповідь на питання, якої свободи справді жадають люди. Бо, по суті, це не абстракція, це дуже практична річ», – зазначила соціологиня.
Політолог Олег Саакян помітив, що в українській мові для опису свободи використовують два слова – воля і свобода. І кожне з них не просто слово, а за ним розкривається цілий концепт уявлення про те, чим є свобода – свобода як внутрішня і свобода зовнішня.
«А як же вони взаємодіють між собою? Чому в нас є два образи українців? Один українець, який закривається в собі, в якого паркан сім метрів, у якого дітей за кордон відправили навчатися. А є другий образ українця. Той останню сорочку віддасть, нагодує, завжди допоможе, останнім поділиться, тощо. І при чому це може бути навіть один той самий українець. І це може бути просто два різних стани цього самого українця, який може сильно залежати від зовнішньої свободи», – додав він.
Політолог навів приклад Майдану як форму прямої демократії і політичної участі.
Це ж не про революцію. Не всі Майдани перестають в революцію. Але це інститут. Коли суспільство каже, що влада зарвалася, ми йдемо висловити своє. Це наше право, це вияв свободи. І Майдан стає простором свободи, в якому індивідуальні свободи можуть розкритися. Де внутрішня воля вступає в гармонію із зовнішньою, тобто свободою, як відсутністю зовнішнього тиску і примусу… В нас дуже серйозний пласт того, де ми маємо самі себе зрозуміти. Це феномен українця по відношенню до свободи, і як ми живемо в співвідношенні з цією категорією волі і свободи», – підсумував Олег Саакян.