29 червня в Українському кризовому медіа-центрі відбулася зустріч в межах Діалогової платформи «У ПРОЦЕСІ. Present continuous». Захід відбувся за ініціативи діалогової платформи Українського Дому; трансляція доступна в онлайн-форматі. Наскрізна тема дискусії стосувалася трансформації ідентичності українців під тиском війни, змін у самоусвідомленні, а також фундаментальних зсувів, спричинених реаліями війни.
Вахтанг Кебуладзе, філософ і публіцист, розпочав обговорення та підкреслив, що складно дистанціюватися і зайняти «холодну позицію», коли перебуваєш в епіцентрі кризи, потрібна часова дистанція від події, що відбувається. Він також наголосив, що війна почалася задовго до 24 лютого 2022 р чи 2014 р; те, що переживає Україна – продовження попередніх воєн, процесів, які відбувалися ще ХХ сторіччі. Процес руйнації імперії – доволі тривалий процес.
«Ми в тіні імперії, в цьому наша слабкість – нам здається, що імперіалістичні здобутки літератури дуже могутні, мають вплив на Захід. Нам слід знайти сили і перебороти цю слабкість», – зазначив Вахтанг Кебуладзе.
«Слабкі суспільства виходять із війни сильнішими. Війна – це не прояв сили, водночас війна – неусувний процес. Війни виникають там, де суспільство слабке. Cподіваюся, що наше суспільство вийде з цієї війни сильнішим», – підкреслив спікер.
Порівнюючи українське та російське суспільства, Вахтанг Кебуладзе наголосив, що наше суспільство пройшло через революції, майдани, відтак громадянське суспільство ставало конструктивнішим та сильнішим.
«В Росії ж немає політичної нації, ніколи не було. Росія – злочинне угруповання, яке сприймає населення як ресурс, Путін довів цей процес до апогею – саме суспільство усвідомлює себе як ресурс.Тож ця війна – ресентимент, заздрість, злість – реакція історичного лузера», – зазначив Вахтанг Кебуладзе.
Світлана Шліпченко, голова Центру урбаністичних студій, аналітикиня, дослідниця та теоретикиня урбанізму, зазначила, що українське супільство здебільшого горизонтальне. Внаслідок війни уявлення про приналежність до уявленої спільноти модернізувалися – з’явилися нові загальнонаціональні наративи, нові явища. Вочевидь, доведеться перевинаходити традицію тим, чий дім – «випалена земля», але сподіваємося, що цей дім буде відбудований.
«Російська культура – гірша ніж рак, впродовж 30 років, ми з нею не працювали належним чином. Але зважаючи на потужну імперіалітичну культурну та мовну політику, інакше і бути не могло. Не могли обрати Чорновола замість Кравчука. Але зараз ми переживаємо трансформацію, це позитивний процес», – наголосила спікерка.
Юрій Макаров, журналіст та документаліст, зауважив, що ідентичність – одна із базових потреб. Коли людина втрачає загальнонаціональну ідентичність, повертається на крок назад – до рівня общини, архаїчного рівня. Це інша соціальна ієрархія – де є вождь, свій-чужий. За словами Юрія Макарова, сьогоднішня Росія – суцільна архаїка, 85% населення підтримують Путіна.
«Ми є спадкоємцями Великого Князівства Литовського та Речі посполитої. Варто усвідомлювати цю тяглість, ця історичність. У нас ця традиція існує. Люди повинні відчути, що їм є на що спертися у їх сподіваннях на краще життя», – підсумував він.
На завершення обговорення Вахтанг Кебуладзе наголосив, що українців почали помічати та чути у світі, тож зараз наша місія – говорити з цивілізованим світом, знайти правильну риторику, щоб донести до світу важливі спільні теми.
