15 вересня у прес-центрі Українського кризового медіа-центру відбулося експертне обговорення на тему “Якою є і якою має бути кінематографія в Україні?” Захід відбувся з нагоди Дня українського кіно та дня народження видатного українського кінорежисера Олександра Довженка, який відзначався 10 вересня, та був покликаний висвітлити проблемні питання у розвитку національного кіновиробництва під час повномасштабної війни.
Олена Гончарук, в.о. директора Національного центру Довженка, висловила позицію щодо конфліктної ситуації навколо “Довженко-Центру”, яка склалася через рішення Мінкульту та Держкіно про закриття цієї унікальної інституції.
“Яка була мотивація реорганізації “Довженко-Центру”? Її не було, вона з’явилися постфактум. У виданому наказі закладений ризик повної ліквідації “Довженко-Центру” і втрата всіх його здобутків. “Довженко-Центр” несе відповідальність перед суспільством України – і суспільство відреагувало відповідно, з’явилася петиція щодо скасування його ліквідації. Менше ніж за місяць ми зібрали необхідну кількість голосів для розгляду. Це позитивний сигнал, який показує що суспільство готове захищати не тільки землю, але і внутрішні цінності. Ми очікуємо що Кабмін розгляне це на високому рівні і не поверне до Держагентства з питань кіно, бо агентство отримала повноваження лише цього року і не має необхідних компетенцій. Ми сподіваємося що наказ буде скасовано”, – заявила Олена Гончарук.
Очільниця “Довженко-Центру” наголосила,що запит на українське кіно існує, але потрібен правильний менеджмент та комунікація. Тому Центр має стати державним фондом фільмів і утримувати незалежність України на культурному фронті.
Важливо розуміти, що з колекціями треба працювати, вони не мають просто лежати і збирати. Сама плівка по собі – це предмет, але важливо як цей фільм творився, хто його робив, завершила Олена Гончарук.
Сергій Тримбач, член-кореспондент, письменник, сценарист, кінознавець, заступник голови Національної спілки кінематографістів України, констатував, що зараз достукатися до влади майже неможливо, це перетворилося на серйозну проблему. Зокрема, саме така ситуація склалася з “Довженко-Центром”.
“Фінансування кіноархівів є відверто недостатньою, архіви по суті не зберігаються таким чином, як треба. Існує проблема, що архіви ввижаються як просто збірка документів, але це не так. Якщо ми дозволимо знищити “Довженко-Центр”, то почнуться великі проблеми. В Росії, нагадую, одним з перших кроків була ліквідація музею кіно”, – застеріг Тримбач.
Олесь Янчук, голова Національної спілки кінематографістів України, генеральний директор Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка, кінорежисер, Народний артист України, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, наголосив на надзвичайній важливості “Довженко-Центру” для української кіноспільноти.
“Коли в 90-х відкрився Центр Довженка, я взяв свій фільм і приніс на збереження. І усі інші мої фільми також зберігаються в Центрі Довженка. І якщо у нас є такий унікальний архів, де можливе збереження фільмів, то питання – навіщо це робити, його знищувати? У мене є підозра що питання в керівництві Держкіно. Наприклад голова Держкіно пані Кудерчук – не є представником кінематографу, єдина робота полягала у керівництві кінотеатром. То що ця людина може розуміти про кіно?” – обурився Янчук.
Голова НСКУ нагадав, що в Держкіно відбуваються пітчинги, на які приходять люди без кіноосвіти, що не мають уявлення як продюсувати кіно, як знімати кіно. Олег Янчук закликав повернути квотне фінансування для державних кіностудій.
“Усі гроші, які витрачаються на роздутий чиновницький апарат мають спрямовувати на нашу перемогу”, – закликав Янчук до економії на бюрократах від культури.
Сергій Маслобойщиков, академік, секретар відділення кіномистецтва Національної академії мистецтв України, нагадав: усі здорові суспільства розвиваються знизу, конфлікти ж з’являються лише тоді, коли суспільством намагаються керувати зверху.
“Центр Довженка – це гарний приклад, адже він розвивався знизу. Замість того, аби надати “Довженко-Центру” юридичний статус, вони намагаються передати повноваження іншим інституціям, незрозуміло яким, які нібито мають статус. І оцим чиновництвом хворіє пострадянська країна. Наприклад комісія, яка розподіляє гроші на кіно, не є спеціалістами у кінематографі. Як можна призначати керівником того, хто не розуміє кінематограф? Держава має допомагати процесу розвитку, а не керувати ним. Якщо ми підемо шляхом ідеології, ми перетворимося на Росію. Гарний приклад – Нікіта Міхалков почав працювати на ідеологію, перетворився на ніщо, його фільми абсолютно неможливо дивитися”, – зауважив Сергій Маслобойщиков.
Обговорення модерував Сергій Куценко, суспільний медійний комунікатор. автор та ведучий програми “НАГОЛОС” на волонтерському громадському телебаченні Я-UA.tv.”
Більше фото доступні за посиланням.