В Українському кризовому медіа-центрі відбулась презентація дослідження щодо прав людей з інвалідністю, які перебувають у стаціонарних закладах під час війни.
«З 2012 року ми займаємось моніторингом інтернатних закладів, – зазначив провідний експерт ГО “Харківський інститут соціальних досліджень” Андрій Черноусов. – Потім ми їх стали називати місцями несвободи, адже по факту деякі люди, які там знаходяться, просто проживають все своє життя без права вийти і жити самостійно.
Результати моніторингових візитів показали, що системної підготовки до війни в стаціонарних закладах здійснено не було. Інтернатам допомагали місцеві мешканці, приносячи теплі речі і харчі.
У закладах загалом відсутні бомбосховища У половини відвіданих інтернатів укриття не відповідають нормам, а у чверті їх немає зовсім.
Відвідані заклади містяться переважно у старих будівлях. Більшість з них є пристосованими і лише шість типовими. Кількість мешканців в одній кімнаті іноді доходить до 12-15 осіб. За таких умов однією з ключових проблем проживання людей в інтернатних установах є порушення прав права на приватність. Внутрішнє переміщення ще більше загострило це питання.
В дослідженні також вказується, що реабілітація здебільшого формальна і не має реальної користі для здоров’я та самопочуття людини. Вона зводиться до організації працетерапії, яка часто не має власної мети і є лише способом заощадити закладу гроші завдяки вирощуванню овочів, фруктів і розведенню худоби.
Крім того, Україна залишається однією з небагатьох країн, де досі існує процедура позбавлення дієздатності. У розвинених демократіях таке питання ставиться лише в кожному конкретному випадку, коли є необхідність вчинити якусь юридичну дію
Головна рекомендація авторі дослідження – в нинішньому вигляді інтернатні заклади існувати не можуть. Більш того, не можна дозволити відбудувати цю систему після завершення війни. Люди повинні отримувати такі послуги у звичайному середовищі, де живе решта членів цієї громади.
«Минулого тижня у Женеві закінчилися слухання в Комітеті прав людей з інвалідністю про ситуацію в інтернатних закладах України. Там підкреслили, що відбудова нашої країни має відбуватися без інтернатних закладів. Зараз є велика можливість відмовитись від такого радянського анахронізму, як надання соціальних послуг людям з інвалідністю в інтернатних закладах», – відмітив Андрій Черноусов.
У розвиток теми начальник Центру організації психіатричної допомоги ДУ “ІПСПЕМН МОЗ України”, голова правління ГО “Лабораторія психічного здоров’я”, ГО “Лабораторія прав людини” Олексій Суховій нагадав, що заклади соціального захисту входять до сфери закладів охорони здоров’я і мають надавати медичні послуги. Оскільки вони є психоневрологічними інтернатами, мова йде про надання психіатричної, неврологічної, паліативної допомоги. Первинна медична допомога також повинна надаватися. Люди, які тривалий час проживають у закладах соціального захисту, не мають бути позбавлені сімейного лікаря або терапевта.
«Однак ми побачили, що більшість закладів не мають необхідного рівня медичної допомоги. І хоча більшість пацієнтів мають свого сімейного лікаря, не можна перевірити якість цієї допомоги. Натомість по відгуках робимо висновок, що часто в інтернаті всі клієнти приписані до одного сімейного лікаря», – повідомив він.
Під час пресконференції провідним досвідом роботи в цьому напрямку поділились директорка Горохівського психоневрологічного інтернату Юлія Ковальчук і заступниця директора Берестечківського психоневрологічного інтернату Марія Ривачук. З особливостями проєкту “Психічне здоров’я для України” ознайомила Регіональна координаторка підтриманого проживання в Києві та області Ганна Хворова.