Menu

“Антидронова” пропаганда Кремля атакує північний фланг НАТО

Автор: Вікторія Одусанво

11 вересня російський аеродром “Оленья” в Мурманській області відвідали “невідомі безпілотники”. В результаті борти стратегічної авіації РФ були змушені на певний час піднятися в повітря, а роботу аеропорту було обмежено. 

Цікаво, що цього разу російські пропагандисти поклали відповідальність не на Україну, а на країни НАТО – Норвегію, Фінляндію та Швецію. Так, Tелеграм-канал Mash, повідомив, що дрони були запущені з території фінського аеропорту Івало. Прокремлівська мережа каналів підхопила цю інформацію, звинувативши інші скандинавські країни в акті агресії. Мовляв, Норвегія “дала зелене світло” для прольоту БПЛА, а Швеція завдяки двом літакам радіотехнічної розвідки здійснювала моніторинг вздовж  російського кордону напередодні операції. 

Генеральний штаб Сил оборони Фінляндії повідомив, що інформація про запуск з території країни БПЛА, що атакували російські регіони не відповідає дійсності,. Стокгольм та Осло ситуацію не прокоментували. 

Посадка Ту-95МС на аеродромі Оленья (Мурманська область РФ).  На даному аеродромі базується близько 10 бомбардувальників, задіяних до ракетних атак проти України

Відсутність доказів не завадила роспропаганді зробити головним наративом заклик “провчити” Захід: завдати удару по країнам НАТО у відповідь на рейд безпілотників в Мурманській області. 

Анонімний Телеграм-канал Старше Еди (633.000 підписників):

Кожна подібна дія має мати протидію, інакше, на кожному наступному етапі супротивник почне нахабніти… Теми “довзолу на удари по території Росії” це стосується так само.”

Ведучий ток-шоу на федеральних ЗМІ Володимир Соловйов:  

 “Якщо безпілотник з території Фінляндії намагався атакувати наш військовий об’єкт у Мурманську, то чому на місце запуску безпілотника ще не полетіли належні подарунки у відповідь?”

Перший заступник голови комітету Держдуми з оборони Олексій Журавльов:

“…вважаю, якщо факти будуть доведені, потрібна вже адекватна військова відповідь. Тим більше, що біля кордонів там з недавніх пір несуть цілодобове бойове чергування наші “Іскандери”.

Прокремлівський політолог Юрій Баранчик:

Можна точно припустити, що якщо ми не відповімо на це масштабування конфлікту так жорстко, щоб Гельсінкі і не думав більше ні про що подібне, то наступний удар у рамках масштабування та ескалації конфлікту відбудеться або по Білорусії або по Калінінградській області. …єдиний шлях – це шлях різкої інтенсифікації конфлікту, його масштабування, ескалації та перенесення за територію України будь-якими засобами”.

Також в контексті інциденту роспропаганда розіграла карту історичного реваншизму. 

Телеграм-канал Юрій Баранчик (71.000):

“Чи не пора згадати про Паризький мирний договір 1947 року та борг Фінляндії?”

При цьому росіяни використовують тактику приписування власних намірів об’єкту інформаційної атаки. Не впоравшись з Україною, Кремль, розбурхує в середовищі власного народонаселення реваншистські настрої щодо іншого незакритого гештальту російської історії – Радянсько-фінської війни 1939-1940 рр., за підсумками якої Фінляндія втратила частину територій, проте зберегла незалежність, а також нанесла тяжкі втрати радінським війсткам. 

Телеграм-канал  Капітан Арктика (6.700): 

“Фінляндія, не полишає ідею реваншу за поразку в Фінській війні та Другій світовій, чим далі, тим більше інтегрується у військову машину НАТО, що автоматично переводить її до категорії країн, територія яких може (і, швидше за все, буде) використовуватися як плацдарм для прямого силового впливу на РФ”. 

Також Z-пропагандисти оперативно перекинули місток від атаки дронів військової інфраструктури в Мурманській області на роздуми про відкриття нового фронту та розширення воєнних цілей Росії. У цьому питанні, вони не полишають зазіхання на території країн, що колись були частиною СРСР та Російської імперії. 

Телеграм канал Lobaev Z, (90.000):

“…всі країни, що межують з Росією, які якимось чином загрожували нашій країні, і тим більше – з яких здійснювалися будь-які атаки по нашій території, повинні після закінчення війни стати буферными зонами, у тому чи іншому вигляді: або увійти до складу Росії повністю або частково, або стати її протекторами з умовною самостійною державністю.”

Телеграм-канал Condottiero (160.000):

“….в країнах Балтії теж живуть наші люди, з нашим корінням. Їм пора додому. Хоч і в довгостроковій перспективі.”

Показово, що попри войовничу риторику, роспропагандисти не конкретизують якою має бути відповідь Кремля. Поки основні сили російської армії задіяні у війні проти  України, малоймовірно, що Росія наважиться на провокації конвенційного характеру. При цьому інформаційний супровід російською пропагандою інциденту довкола невстановлених дронів в Мурманській області вказує на інформаційно-психологічну підготовку до актів гібридної агресії Кремля проти країн Скандинавії. 

Гібресія Москви може бути спрямовані проти енергетичної інфраструктури, в тому числі підводної. Так, нещодавно голова Служби Зовнішньої Розвідки Королівства Норвегія Нільс Андреас Стенсенес, заявив, що РФ планує атакувати нафтогазову інфраструктуру Норвегії, як найбільшого постачальника газу в Європі, а також важливого експортера нафти.

Серед інших гібридних інструментів – диверсії на кордоні з Фінляндією, протяжність якого (1271,8 км) ускладнює ефективний контроль. Так, днями стало відомо, що ультраправа профашистська організація Диверсійно-штурмова розвідувальна група (ДШРГ) «Русич» офіційно вступила у взаємодію з прикордонною службою ФСБ Росії в рамках “добровільно народної дружини для обміну досвідом, ведення розвідувальної діяльності та посилення кордону з Фінляндією”. 

ДШРГ «Русич» поблизу кордону з Фінляндією, район м.Виборг

В економічній площині Росія також все ще має декілька козирів, що лише підтверджує вибірковий характер санкцій, запроваджених Заходом. До прикладу, Москва може обмежити експорт нікелю до Фінляндії (за підсумками першого півріччя 2024 року частка російського нікелю у фінському імпорті становила 88,4%). Втім в умовах колосальних витрат на воєнну кампанію Росія навряд чи власноруч позбавить себе доходу від торговельних операцій з європейськими країнами.    

Отож надалі слід очікувати подальших спроб Росії розширити географію інформаційних операцій.