Вікторія Одусанво
З початку повномасштабного вторгнення, російська армія вчинила понад 6500 злочинів проти довкілля в Україні. Про це повідомила Світлана Гринчук, Міністерка захисту довкілля та природних ресурсів України, під час Конференції ООН з питань зміни клімату у Баку.
Наслідки російських штурмів мають надзвичайний руйнівний ефект для екології України та світу. В результаті бойових дій було спричинено викиди 175 мільйонів тонн парникових газів в атмосферу, забруднено 20.8 мільйонів кв. м. ґрунтів та заміновано близько 30% території України.
Згідно Кримінального кодексу України, шкода, нанесена російською армію, класифікується як екоцид – “масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу”.
Найбільшим актом екоциду Росії за час повномасштабного вторгнення було знищення Каховської ГЕС. Через підрив росіянами внутрішніх приміщень Каховської ГЕС 6 червня 2023 року, відбувся витік 18.2 кубічних кілометрів води. Це призвело до знищення екосистеми, яка була сформована на цій території, мору риби, затоплення понад 11 тисяч гектарів лісу та втрати значної частини рідкісної флори та фауни.
Ще одним прикладом злочинів вчинених Росією проти природи є Серебрянське лісництво. На території лісу росіяни використали надзвичайну кількість артилерійських боєприпасів, намагаючись прорвати лінію оборони ЗСУ. В результаті, частину лісництва було знищено.
Злочини, які російська влада вчиняє на тимчасово окупованих територіях варті окремої уваги. Через недбалість російських “управлінців” природні парки та заповідники, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях втрачають своє біологічне різноманіття, а рідкісні тварини та рослини потерпають за відсутності належного догляду. Навіть більше, в деяких випадках російська окупаційна влада незаконно змінює статус заповідних територій. Це сталося у природному парку “Джарилгацький”, який росіяни відкрили для туризму та полювання. З території Асканії-Нової, біосферного заповідника, що перебуває під охороною ЮНЕСКО, росіяни викрадають рідкісних тварин. За словами Віктора Шаповала, директора заповідника, станом на зараз відомо про випадки смертей викрадених тварин через відсутність належного догляду.
Збитки, нанесені внаслідок російського екоциду оцінюються в 71 мільярд доларів.
При цьому, ситуація з притягненням Росії до відповідальності на рівні міжнародного права є дещо складнішою. Станом на зараз, цей злочин не є прописаним як частина міжнародного законодавства, що, в свою чергу, означає відсутність чітких механізмів покарання за скоєння злочинів проти природи. Попри це, українські експерти вважають, що Україна має шанси домогтися справедливості та отримати компенсацію за екоцид, який продовжує здійснювати Росія.
Максим Попов, радник Генерального прокурора України, відповідаючи на питання про можливість притягнення Росії до відповідальності під час кліматичної дискусії Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні у 2023 році зазначив, що “це виклик, проте це цілком можливо”.
Дмитро Коваль, юридичний директор Truth Hounds, громадської організації, яка спеціалізується на документуванні міжнародних злочинів та злочинів проти прав людини зазначачає, що навіть якщо екоцид залишатиметься невизначеним у рамках міжнародного законодавства, компенсацію шкоди від злочинів проти довкілля можливо отримати у рамках репарацій за фактом посягання Росії на територіальну цілісність України, що є порушенням основ міжнародного права. Руслан Стрілець, екс-міністр захисту довкілля та природних ресурсів України, вважає, що Україна має шанси домогтися включення екоциду до Римського статуту завдяки статусу країни-учасниці Міжнародного кримінального суду.
Позитивним прецедентом з досвіду минулого для України є кейс Компенсаційної комісіїї ООН створеної у 1991 році. Ця комісія була створена для опрацювання звинувачень, які Кувейт висунув проти Іраку після звільнення від окупації останнім. Серед збитків, які Кувейт вимагав компенсувати були також екологічні наслідки окупації. При цьому, варто зазначити, що успіх у цьому випадку був лише частковим – за результатами роботи комісії Кувейту вдалось стягнути лише 15% від суми, яка вимагалась для компенсації збитків.
Попри відсутність чіткого визначення екоциду у міжнародному праві, українські правоохоронні органи та еко-активісти вже зараз працюють над побудовою шляхів для притягнення Росії до відповідальності. До прикладу, Олександр Тодорчук, засновник благодійної організації UAnimals, направив петицію “Зупиніть екоцид в Україні: покарайте росію за екологічні злочини” до ООН та ЄС.
Значна увага також приділяється приверненню уваги міжнародної спільноти до необхідності притягнення Росії до відповідальності за скоєний екоцид. Так у рамках ініціативи #StopEcocideUkraine, започаткованої UAnimals, було проведено понад 300 публічних акцій в усьому світі.
Обнадійливими для України є також зрушення у питанні реформації міжнародних законів, спрямованих на захист екології. До прикладу, експерти міжнародного права вже зараз працюють над включенням екоциду до переліку міжнародних злочинів та створення механізмів покарання за нанесення глобальної шкоди природі.
Насамкінець варто відзначити, що Росія використовує тему екології для спроб дискредитації України. В даному випадку маємо приклад тактики звинувачення противника у власних намірах чи злочинах. Так, росіяни регулярно звинувачують українську сторону у обстрілах Запорізької атомної станції (ЗАЕС), апелюючи до загрози, яку для місцевої екології становить порушення безпеки експлуатації об’єктів ядерної енергетики. При цьому російські ЗМІ замовчують ключову проблему – перебування військових окупаційного контингенту на території ЗАЕС.
Також показовим і цинічним є спроби Росії перекласти на Україну відповідальність за катастрофу Каховської ГЕС, яка спричинила знищення екосистеми водосховища, навіть попри очевидні факти причетності окупантів до підриву дамби.
Певно, одним з найбільш цинічною спробою використати тематику збитків, які завдає війна екології, є проект так званої “Білої книги Донбасу та Новоросії”. Документ було анонсовано в як “науково-експертне зведення свідчень антиприродного ставлення України до стану довкілля”. Звісно, марно очікувати, що “Біла книга” росіян матиме щось спільне з науковим підходом, адже заявлена мета має полягає у спробі зобразити недбале ставлення України до природних ресурсів окупованих територій. Отож для Росії тема екології в контексті війни обмежується виключно антиукраїнською пропагандою.