Після того, як Міністерство закордонних справ Великобританії оприлюднило інформацію про Євгенія Мураєва як ключового кандидата у планах Путіна щодо встановлення проросійської влади в Україні, активісти вийшли на протести за санкції проти Мураєва та його ТБ-каналу «НАШ». Канал, а також інші прокремлівські ЗМІ та агенти відповіли кампанією з дискредитації протестів, повторюючи наратив про «розгул радикалів-націоналістів» та позиціонуючи мітинги як проведені під прикриттям поліції. Намагаючись знецінити протести, пропагандисти традиційно зображали їх як насильницькі та такі, що загрожують «свободі слова» в Україні, незважаючи на їхній мирний характер.
Оскільки повідомлення про безперервне нарощування російських військ продовжують з’являтися, прокремлівські сили посилено просувають наратив про їхню штучну природу. Цього тижня ключовий меседж, повторений різними каналами пропаганди Путіна, поширив меседж про «військову істерію», вигідну для двох сторін: Заходу та української влади. Заперечення фактів російської агресії та звинувачення жертви в протистоянні агресору мають на меті перекласти відповідальність та посіяти розбрат в Україні зсередини та в її відносинах із західними союзниками. На жаль, остання риторика українського президента про те, що західні сили «сіють паніку», лише сприяє досягненню таких цілей.
Інший наратив, який продовжують посилено просувати через маріонеток Кремля, стосується «великої угоди» між Росією та США (або колективним Заходом) щодо примусу України прийняти російські умови щодо окупованих територій Донецької та Луганської областей. Меседжі про те, що Україна нібито не бажає дотримуватися Мінських домовленостей, незважаючи на «тиск» Заходу, має на меті знову перекласти провину за ескалацію з Росії на Україну та виправдати вимоги Путіна, сіючи тривогу в українському суспільстві.