Зеєв Ханін– ізраїльський політолог. Народився в Запоріжжі, закінчив історичний факультет Московського університету, стажувався в Оксфорді. В 1992-му емігрував до Ізраїлю. Викладав в Тель-Авівському університеті. Сьогодні – професор в Університеті Бар-Ілана. В розмові з головною редакторкою Громадського радіо Тетяною Трощинською він поділився своєю оцінкою того, що зараз відбувається в Ізраїлі, як це взагалі стало можливим, і чи змінить конфлікт взаємини між Ізраїлем і Україною.
«Я хочу висловити вам співчуття, вам і всьому ізраїльському народу. І підтримку, напевно, від себе, тому що я не уповноважена від всієї України», – з цих слів ведуча розпочала цю онлайн зустріч в рамках спеціального проєкту Українського кризового медіа-центру «Кава з Трощинською».
Війна ніколи не виникає на порожньому місці. Були свої чинники і у випадку з Газою. Ось як бачить їх Зеєв Ханін:
Ізраїль пішов з Гази до останнього сантиметра в 2005 році, залишився там всю інфраструктуру, виробництво. Від теплиць, які годували Європу екологічно чистими овочами, до підприємств. Від непогано розвинутої дорожньої системи до підґрунтя для отримання в цьому секторі, перетворення його на туристичний рай Східного Середземномор’я. Але замість інфраструктури поступової трансформації в близькосхідний Сінгапур ми отримали інфраструктуру терору.
Впродовж останніх 15 років безпекова доктрина Ізраїлю будувалась на певних червоних лініях, які ніде не були прописані, але були чітко визначені. Якщо ці червоні лінії ХАМАС не пересікає, з його існуванням можна миритися. Якщо пересікає, Ізраїль проводить обмежену антитерористичну операцію. І все далі повертається на свої кола. Це називалося не управляти Газою, а управляти кризою в Газі і мати потенціал стримування. Під це були побудовані ізраїльські технології, від відомого в Україні «Залізного купола» до стіни безпеки, підземні, наземні, підводні.
«І ось ця доктрина рухнула у нас на очах. Ми бачимо, що того, що можна умовно назвати співіснуванням сторін, які одна одну не визнають, але якось вимушені вибудовувати неформальні відносини, – на сьогодні ця схема вже не працює. І мова на даний момент іде про ліквідацію режиму радикальних ісламістів в принципі. А раніше недоторканні керівники військового крила, і політбюро, і політичне керівництво цієї організації не чіпали. На сьогодні вони недоторканними перестають бути. Частину з них вже ліквідовано, а частина стоїть в черзі на переселення до такого омріяного ними раю», – говорить політолог.
Тетяна Трощинська запитала про помилки. Як в Ізраїлі вони визнаються, і я к розбираються?
«Наше політичне керівництво виходило з того, що ХАМАС у вторгненні, в новому витку конфлікту не зацікавлений, що він ще зализує рани після операції 2014-го і 2021 років. Що ті поступки, на які пішов Ізраїль останніми місяцями, відновити постачання грошової готівки катарської, посилити процес передачі туди товарів гуманітарного попиту, ліків і т.д. Ви добре знаєте, я думаю, українці добре знають, що так звана ізраїльська блокада Гази – це взагалі-то фігура мови. Ізраїль поставляє туди воду, електроенергію, паливо, товари гуманітарного попиту, лікує хворих і надає робочі місця. Зарплата палестинського робітника в Ізраїлі приблизно в 12 разів вища, ніж у Газі, якщо вони цю роботу мають. Тому що там 65%-ве безробіття», – повідомив гість.
Збільшення цих квот плюс ще передача в розпорядження Палестинської автономії, а реально – ХАМАСу, газових родовищ навпроти Сектора, в морі, здавалося б, виключає сенс нападу на Ізраїль.
«Очевидно, наші політичні керівники, військово-політичний істеблішмент дійшов висновку, опинився в полоні цієї своєї концепції. Що ХАМАС на сьогодні у війні не зацікавлений. І це, вірогідно, було помилкою. Тому що коли ми розмірковуємо, як цивілізовані люди, ми думаємо, що наш противник розмірковує тими ж категоріями. І потім дивуємося, чому, немає жодної логіки. Я думаю, українцям це зрозуміло. Ніби теж не було жодної логіки. Навіщо Росії нападати на Україну? Ну, от, сталося. Рівно та сама історія, яку ми маємо зараз. Це говорить про управлінський системний збій. Цей системний збій потрібно виправляти» – відмітив Зеєв Ханін.
«Чи може ця війна змінити політично ставлення до України?», – поцікавилася Тетяна Трощинська.
На думку політолога, Україна і Ізраїль є партнерами і союзниками, у них спільний ворог, у даному випадку Іран і ті, хто його підтримує.
«Так чи інакше, я думаю, що парадигма взаємовідносин або відносин, уявлень щодо того, як варто поводитися з Україною, я думаю, це буде процес поступового розширення номенклатури ресурсів, які Ізраїль буде готовий поставити Україні. Це перше. Друге – це більш тісна координація, треба думати. І третє, найголовніше, це наступного дня – я думаю, що Ізраїль буде одним із основних суб’єктів, у випадку якщо в цьому буде зацікавлена українська сторона, для перебудови соціальної інфраструктури, системи охорони здоров’я, індустріальної і т.д. Тобто, стартап нейшн, готовий поділитися своїми розуміннями в цій ситуації», – зазначив він.
Експерт вважає, що значна частина ізраїльського суспільства зробила висновок про те, що вони помилялися відносно українського суспільства.
«Я навіть бачила, що почалися певні збори на допомогу армії Ізраїлю, – відмітила ведуча. – І це такий зворушливий момент. Тому що для нас завжди в Україні: армія Ізраїлю – це таке божество, на яке не потрібно збирати точно каски і снайперські гвинтівки. Але тут ситуація така. Я вже бачила, що ці збори оголошені. Але я думаю, що навряд чи армія Ізраїлю потребує зараз волонтерської допомоги з України. Це просто такий жест».
Зеєв Ханін назвав це символом солідарності: «Мої друзі мені телефонують, запрошують побути певний час у Львові і Дніпрі, у нас типу спокійніше. Дякую, хлопці, дуже дякую за все, за це. Ми це дуже цінуємо. Але ми лишаємося вдома і ми справимося. Дякую дуже».