Владлен Мараєв, кандидат історичних наук, співавтор каналу “Історія Без Міфів” на тему “Чому українці і росіяни не брати?” у рамках спецпроєкту “Україна у вогні”.
«Україна у вогні» – це спецпроєкт Українського кризового медіа-центру, Євроатлантичного курсу та Аналітичного центру УКУ. Він містить експертні відеоролики, покликані пояснити та проілюструвати основні меседжі українських представників місцевого самоврядування, посадовців, активістів та експертів, які є найбільш актуальними на порядку денному та створені для отримання переможної відповіді України на військову агресію Росії.
Виступ прямою мовою:
Сьогодні я розповім про те, чому «російські та українські народи братні» – це міф. Міф російської пропаганди. Він створений наприкінці XVII, у XVIII столітті в рамках Московського царства, потім і Російської імперії, з метою асиміляції українського та білоруського народів.
У ті часи Московія-Росія активно розширювала свої кордони, захоплювала українські землі. Їй потрібно було якось імперськи «переварити» ці території, перетворити їх на цілком лояльну для себе територію із лояльним населенням. Тому концепція часів імперського режиму полягала в тому, що є єдиний російський народ, який складається з трьох гілок великоросів, малоросів і білоросів. У 1917 році Російська імперія розпалася. Ця концепція абсолютно себе не виправдала. Асиміляція не спрацювала.
Натомість в Радянському союзі реанімували цю теорію. Проте її дещо осучаснили. Після Другої світової війни в 1950-х, коли починається нова хвиля зросійщення в межах СРСР, покликали до життя концепцію «трьох братніх народів»: російського, українського та білоруського. Проте вважалося, що російський народ є старшим, порівняно з українським та білоруським. Все це маячня, оскільки в часи Середньовіччя, ранньомодерну епоху і в часи Козацтва існувало чітке розподілення між українцями і росіянами. Українців тоді називали русини, Русь або Рутени. А росіян називали московитами.
І лише з XVIII-XIX століття, особливо з другої половини XIX перемагає саме українська ідентичність. Оскільки тодішня українська інтелектуальна еліта була спонукана, щоб перейти на українську ідентичність, аби її ніколи не плутали із російською інтелігенцією. Наполягала на тому, що, маючи окрему мову, історію від росіян, варто мати на міжнародному рівні іншу назву, яку ніколи не будуть плутати з Росією. Тому русинська назва відійшла у минуле, але українська перемогла.
У XX столітті саме українська ідентичність стає зрозумілою для всіх наших співвітчизників. У наші дні російська повномасштабна агресія проти України доводить ще раз, що будь-які концепції про так звані «братні народи» є абсолютним фейком. Він спрямований лише на те, щоб асимілювати українців, знизити їхню можливість до опору російській агресії і спробувати представити на міжнародній арені будь-яку агресію проти України, як внутрішню справу росії – певний прояв громадянської війни між дуже подібним, чи навіть одним народом. Після 24 лютого 2022 року цілком зрозумілим є те, що наміри рф є окупаційними і загарбницькими. І про жодні братські народи більше ніколи мови бути не може. Тим більше понять «братні народи» взагалі немає в міжнародних відносинах. Є окремі народи, є окремі держави, у кожної з яких є свої чіткі інтереси. В певні моменти історії кожна держава укладає союзи з іншими державами, наскільки це відповідає її інтересам у цей момент. В інший момент – з іншими, але говорити про наявність «братніх народів» або держав і про їхні вічні братерські близькі відносини – абсолютно неможливо.