Якими є ризики застосування Росією ядерної зброї? Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва опитав 25 експертів у сфері зовнішньої політики, і з’ясував, що вони думають з цього приводу. Отримані результати демонструють неоднорідність оцінок, але водночас засвідчують спільне розуміння: ядерний чинник залишається ключовим елементом безпекової ситуації у війні Росії проти України та формує поведінку міжнародних акторів у ширшому геополітичному контексті.
Більшість експертів вважають ризик прямого ядерного удару по Україні низьким: 20 респондентів назвали цей сценарій малоймовірним або неможливим, тоді як лише п’ятеро допускають подібний розвиток подій. Ще більш одностайними є оцінки небезпеки для Європи — 23 експерти вважають, що Росія не наважиться на ядерний удар по країнах ЄС. Аналогічний консенсус стосується і Сполучених Штатів, щодо яких абсолютна більшість (15 експертів) заявили: «однозначно ні» можливості ядерної атаки.
Разом з тим, думки розділилися щодо ризику удару по нейтральних територіях: 16 експертів оцінюють його як малоймовірний, але дев’ятеро допускають можливість такого кроку. Значна частина учасників дослідження (22 з 25) погоджуються, що ядерний арсенал РФ є ключовим стримувальним фактором, який впливає на обсяг та швидкість військової допомоги Україні з боку Заходу.
Важливою темою опитування стала ситуація довкола Запорізької АЕС. 18 експертів упевнені, що періодична ескалація на станції — це свідоме відпрацювання сценарію створення ядерної загрози, яка мала б ефект, подібний до тактичного ядерного удару. Шестеро припускають, що дії Росії мають іншу логіку, і лише один респондент вважає їх несвідомими.
Переважна більшість експертів (21) підтримує продовження операцій України, спрямованих на знищення компонентів російської ядерної тріади. У питанні реального обсягу російського ядерного арсеналу також немає єдності: десять експертів вважають офіційні дані Кремля близькими до реальних, семеро припускають значне перебільшення, а восьмеро не мають достатньо інформації.
Щодо гіпотетичного стримувального ефекту української ядерної зброї думки поділилися: 13 експертів переконані, що наявність власного арсеналу не зупинила б агресію РФ, тоді як десять вважають, що такий фактор міг би вплинути на рішення Кремля. Питання відновлення Україною ядерного статусу експерти оцінюють переважно скептично: десятеро назвали це неможливим та небезпечним. Водночас семеро допускають таку перспективу у разі відсутності інших гарантій безпеки.
Оцінюючи риторику Москви, експерти розділилися майже порівну: 13 вважають, що ядерні погрози слід сприймати серйозно, а 12 впевнені, що це лише свідчення слабкості РФ у звичайній війні. Проте більшість (18) погоджується, що ядерний шантаж Кремля стримує Захід від більш рішучих кроків, хоча шестеро експертів наголошують на поступовому «вихолощенні» страху.
Ще одним дискусійним питанням стала можливість того, що Велика Британія та Франція можуть стати альтернативною ядерною «парасолькою» для ЄС. Тут думки також поділилися: 13 експертів допускають таку перспективу, 12 — ставляться до неї скептично.
Результати дослідження Фонд презентував на публічному заході в Українському кризовому медіа-центрі «Ядерний чинник у російсько-українській війні, гарантії безпеки Україні та глобальна безпека». Учасники — провідні українські дипломати та аналітики — обговорили геополітичні наслідки ядерного шантажу, руйнування режиму нерозповсюдження та виклики для майбутньої системи міжнародної безпеки.
Надзвичайний і Повноважний Посол України у США (2005–2010 рр.) та Франції (2015–2020 рр.) Олег Шамшур звернув увагу на ерозію архітектури ядерного стримування у світі. На його думку, російська агресія підриває засади глобальної безпеки та стимулює перегляд ролі ядерної зброї в міжнародній політиці.
«Коли всі бачать, що псевдо-гарантії Будапешта не спрацювали, думають, що було б непогано мати якусь брудну бомбочку на всякий випадок. З іншого боку, бачимо ерозію концепції гарантованого взаємного знищення як стримуючого фактору для агресивних дій в світовій політиці. Тому що всі розуміють, що обмін ядерними ударами буде ядерним суїцидом. Я не бачу зараз на міжнародній арені інших акторів, які б були згодні на такий суїцид, подібний часам Карибської кризи. Є тільки дві країни, які становлять дуже серйозний ризик в цьому плані Іран та КНДР», – зазначив експерт.
Голова правління Українського кризового медіацентру, Надзвичайний і Повноважний Посол України у США (2015–2019 рр.) Валерій Чалий підкреслив, що Росія не готова до нової гонки озброєнь та значно поступається США у стратегічних можливостях.
«Путін похизувався, а як тільки Трамп сказав, ми вони готові далі і випробували Мінітмен-3, росіяни засунули, вибачте на дипломатичний вираз, свої аргументи глибше. Вони розуміють: як тільки Америка реально почне цю гонку зброї, в них шансів не буде. Щодо дій України, то в умовах, коли руйнується вся система, їй як країні, яка підтримує договір про розповсюдження ядерної зброї, не можна мовчати. Треба бути активною», – наголосив він.
Голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки Марія Золкіна відзначила, що Росія переходить до методів війни нового покоління, де ядерні погрози є лише одним з елементів ширшої стратегії дестабілізації як України, так і сусідніх європейських держав.
«Традиційні класичні конвенційні методи, наземні операції вже не грають вирішальної ролі і не є єдиним інструментом, на який Росія і Збройні Сили Росії покладаються. І ось в цій ситуації наші європейські колеги часто не розуміють, що той самий набір методів війни нового покоління буде застосований і щодо сусідніх західних країн. Це недооцінка того, що Росії не обов’язково потрібно вдаватися до реалізації свого ядерного шантажу, аби реально дестабілізувати вже не тільки Україну, але і її європейських партнерів», = відмітила Марія Золкіна.