Перший у цьому році випуск спеціального проєкту «Діалог. Кава з Трощинською» було присвячено обговоренню тих військових питань, з яких розпочинаються новини не лише в Україні. Для цього головна редакторка Громадського радіо запросила до Українського кризового медіа-центру військово-політичного експерта, екскомандира роти батальйону «Айдар» Євгена Дикого.
Торкаючись аспектів мобілізації в Росії, він визнав, що всі недооцінили, наскільки деградувало суспільство в цій країні. Чомусь думали, що воно чуттєве до втрат. А що виходить – сотня тисяч трупів, сотня тисяч інвалідів, і нічого, їм байдуже.
«Це величезний процес – перетворити півмільйонну біомасу на півмільйонну армію. Це навчання. Десь треба взяти сержантський і молодшій офіцерський склад, а всі вже воюють в Україні. Треба їх на щось посадити, щоб воно їхало, і, бажано, було броньоване, а це закінчується», – сказав Дикий, коментуючи заяви про нову хвилю мобілізації росіян.
Експерт вважає, що в цій ситуації шанс України полягає в тому, щоб їх добити, поки в Росії не запрацював оборонром. І це залежить від того, чого і скільки нам дадуть союзники.
Загалом характеризуючи постачання озброєнь, екскомандир роти батальйону «Айдар» назвав їх застарілими. Це було наштамповане в розрахунку на третю світову війну на європейському театрі бойових дій.
«У дев’яності роки на Заході вирішили, що світової війни та війни в Європі тепер точно не буде, і оборонну промисловість відповідно переорієнтували на антитерористичні та антипартизанські війни, – пояснив він. – Тому переважну більшість застарілого озброєння утилізували. Залишили незначну частинку. Про неї ми і говоримо. Це те, що я називаю «дискотекою вісімдесятих»».
За словами Дикого, усі танки радянських зразків, що були, Україні вже надали і вони у вільному світі закінчуються. Але треба говорити не лише про кількість техніки, а, передусім, про її якість. За своїми характеристиками нас більш за все влаштують німецькі «Леопарди». Вони прості, і водночас достатньо сучасні. До того ж, їх лишилось багато – приблизно 4 тисячі, якщо брати всі країни. З них назбирати для нас 300 не така і велика проблема. Труднощі в іншому – у пошуку політичного консенсусу.
«Для нас і таких союзників як Польща, Фінляндія, країни Балтії очевидно, що перемога – це саме перемога, розгром російського контингенту і визволення всієї території України. Із західних країн цю точку зору поділяє тільки Велика Британія. Інші дуже хитаються з цього приводу. Немає єдності і в Вашингтоні, де приймаються ключові рішення», – зазначив експерт.
Тим не менш, постачання окремих видів озброєння суттєво змінило хід війни. Це особливо помітно по артилерії.
«Ми 8 років спокійно дозволяли росіянам підривати наші склади, – заявив спікер. – Згадайте п’ять великих пожеж у національному масштабі. Ми кожного разу тоді хлопали вухами, припускали, що це випадковість або недбалість. А це була підготовка до великої війни. Нас свідомо позбавляли запасів БК. І важко сказати, в якій ситуації ми опинились, якби влітку не було ухвалено рішення дати натівську зброю калібру 155 мм».
Тетяна Трощинська поцікавилася думкою гостя про ситуацію навколо Соледара і Бахмута. Той почав відповідь з того, що щиро по людські порадив військовому керівництву поміняти комунікаторів. Ті, кого поставили на комунікацію, справляються набагато гірше, ніж наші вояки на фронті справляються зі своєю роботою.
«Тримати нас за дурнів і розповідати нам казки, на мою думку, неправильна стратегія, – підкреслив Дикий. – Нам немає в цьому потреби. Ми абсолютно здатні нормально сприйняти те, що є. Це війна. На ній не буває так, щоб лише одна сторона постійно перемагала. Не було ніякої втечі з Соледару. Звідти виходили дуже організовано на вже організовану лінію оборони. Навіть, якщо її продавлять такою ж саме трупною масою, зможуть перерізати тільки одну з двох трас у Бахмут, і з ним нічого не станеться».
Зі слів експерта, сам по собі Бахмут стратегічного значення не має. Росіяни розкрутили його медійно. Це не військова, а суто політична історія, і якщо уявити найгірший сценарій, за яким ми залишимо Бахмут, а з ним і Сіверськ, що поруч з ним, ворога чекає величезна промислова агломерація Слов’янськ – Краматорськ, яка укріплена ще з 2014 року.
«Це здоровенний укріпрайон. Якщо Бахмут штурмували п’ять місяців і поки безуспішно, то його намагатимуться брати кілька років», – припустив Дикий.
Прокоментував він і вірогідність великого наступу росіян, про який останнім часом багато розмов. На думку спікера, цей був би кращий варіант для України.
«Якщо вони вважають, що з цієї біомаси швиденько зліплять контингент 2.0 і підуть знову на Київ, то це найкраще, що для нас зможуть зробити. Два тижні нервів, і цей контингент буде знищений, а далі піде ефект доміно. Я не люблю давати прогнози, але в даному випадку ризикну: якщо в березні-квітні вони підуть у великий наступ на Київ, то в червні ми заходимо до Криму, і все швидко закінчується», – підсумував колишній командир роти батальйону «Айдар».
