Громадська спілка «Ліга Сильних» презентувала аналітичне дослідження «Законодавчі бар’єри регулювання сфери надання послуг напередодні деінституалізації», підготовлене за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». У центрі аналізу — чинне українське законодавство, яке стосується надання соціальних послуг, зокрема підтриманого проживання, що є ключовим інструментом у реформі деінституалізації.
Мета дослідження — виявити системні проблеми, які стримують впровадження сучасної, людяної та ефективної моделі підтримки людей з інвалідністю та іншими вразливими категоріями в громадах, замість утримання їх в інтернатних установах.
Аналітики виявили п’ять ключових проблем, що гальмують розвиток послуг підтриманого проживання в Україні:
Нечітке нормативне визначення. У чинному законодавстві відсутнє єдине уніфіковане визначення послуги підтриманого проживання. Це призводить до розбіжностей у трактуванні норм і їх застосуванні в регіонах.
Фінансова невизначеність. Держава не виділяє окремого бюджетного фінансування для цієї послуги, що обмежує її доступність, а органи місцевого самоврядування не мають стимулу її розвивати.
Відсутність міжвідомчої координації. Співпраця між міністерствами охорони здоров’я, соціального захисту та освіти залишається фрагментарною. Відсутність єдиного підходу заважає забезпечити комплексну підтримку отримувачів послуг.
Фокус на інтернатах. Законодавство й досі орієнтується на інституційні форми утримання — великі інтернати — замість створення умов для життя у громаді за принципами незалежного життя.
Проблеми із ліцензуванням і стандартами. В Україні відсутні чіткі стандарти якості послуги підтриманого проживання та вимоги до її надавачів. Це призводить до невизначеності у впровадженні та контролі за якістю послуг.
Що потрібно аби виправити ситуацію? Юридичний радник та аналітик ГС «Ліга Сильних» Ігор Бевх вважає, що координація має бути системною: кожен залучений суб’єкт — від урядових структур до виконавців на місцях — повинен мати чіткі обов’язки, строки виконання і спільне бачення мети. Тільки так можливо зрушити реформу з місця.
«Я хочу жити в суспільстві, яке візьме за мене відповідальність, якщо я опинюсь у скрутному становищі. Громада, яка не ізолює, а підтримує — це суспільство, у яке я готова інвестувати свою працю й податки. Якщо ми всі усвідомимо це — реформа деінституалізації набуде справжнього сенсу», – зі свого боку заявила експертка з захисту прав дитини ГО «Соціальна Синергія» Любов Солодухіна.
Голова Офісу дітей та молоді «ДІйМО» Кирило Невдоха вказує на необхідність змін на законодавчому рівні.
«Потрібно ухвалити якісні нормативно-правові акти, бажано — закони. Бо нині будь-яка постанова уряду може бути змінена з приходом нових міністрів. Крім того, настав час перестати сприймати людей з інвалідністю як об’єкт благодійності. Це — громадяни, рівні в правах, і таких людей — понад два мільйони. Фінансування їх підтримки має бути прозорим і скоординованим», – наголосив він.
Результати аналітичного дослідження насамперед адресовані представникам органів державної влади, законодавцям, експертам, громадському сектору, а також усім, хто працює у сфері підтримки людей з інвалідністю. Вони можуть стати основою для формування нової політики та створення реального механізму переходу до моделі життя у громаді.
Проєкт реалізовано в межах ініціативи «Деінституалізація можлива (ДІМ)» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Організатор — Громадська спілка «Ліга Сильних», яка об’єднує зусилля експертів, активістів, фахівців і громад, що просувають реформу деінституалізації в Україні.
