Це серія матеріалів на основі tRUeCrime подкасту, де ми розглядаємо російську пропаганду та висвітлюємо гібридні загрози та інструменти впливу, які вона використовує.
У цій статті ми розглянемо зброю та озброєння як символ у російському пропагандистському дискурсі. Як цей наратив використовується та чому він працює для міжнародної аудиторії?
Російське бачення дійсності
По-перше, варто згадати деякі з найбільш відірваних від реальності наративів, які російська пропаганда поширювала ще до початку повномасштабної війни. Провідні російські ЗМІ часто використовували міф про «біологічну зброю»: спочатку про американську, а потім і ту, що «створюється в українських біолабораторіях».
Про це в ефірі пропагандиста Володимиру Соловйову заявила головна редакторка телеканалу «Russia Today» Маргарита Сімоньян:
«Все, що ми знаємо про американську біологічну зброю, це те, що вона існує і може вибухнути будь-коли і будь-де, або, можливо, вже вибухнула».
Спікер Ради Безпеки РФ Валентина Матвієнко стверджувала, що начебто розіслала доповідь про українські біолабораторії до «всіх парламентів світу»:
«Звіт про лабораторії в Україні, в якому, зокрема, йдеться про боротьбу з комарами, кліщами та вошами, розіслано в усі парламенти світу. Цей вид зброї також можна застосовувати проти людей і тварин».
Однак різні організації з перевірки фактів, у тому числі PolitiFact, неодноразово розвінчували ці теорії змови. Аргументом проти російської дезінформації про «біолабораторії» є те, що Україна підписала Конвенцію про заборону розробки та використання біологічної зброї. В контексті цього міжнародного нормативно-правового акту Україна бере участь у щорічних зустрічах у Женеві з дотримання норм Конвенції та надає всю необхідну інформацію в рамках цієї Конвенції іншим країнам.
Наступний наратив роспропаганди – ядерні погрози. Російські чиновники люблять загравати з темоюядерної зброї. Ця стратегія покладається на підвищення ставок і скорочення військової допомоги Україні через загрозу ядерної війни. Це, до речі, улюблена тема для розмов Дмітрія Медведєва:
«Однак не ображайтеся на їхнє рішення. Британія була, є і завжди буде нашим вічним ворогом. Принаймні до тих пір, поки їхній зухвалий і огидно сирий острів не втече від приливної хвилі, створеної новітньою російською системою озброєння».
А ось ще одна цитата колишнього президента РФ:
«Виступаючи на Петербурзькому міжнародному юридичному форумі, я назвав абсурдними будь-які спроби створити трибунали або суди для так званого розслідування дій Росії. Ці пропозиції не тільки юридично нікчемні. Ідея покарання країни з найбільшим ядерним потенціалом сама по собі абсурдна. І це потенційно загрожує існуванню людства».
Подібні думки висловлюють і російські військові кореспонденти. Наприклад, блогер з ніком «Тринадцятий» висловився з нагоди саміту НАТО у Вільнюсі так:
«Не чекайте нічого хорошого від цього саміту НАТО. Зараз буде атракціон небаченої щедрості, де хохлів годуватимуть зброєю, щоб російська ракета поклала край цьому конфлікту».
Ці та подібні заяви можуть свідчити про очевидну неспроможність російської пропаганди відповісти на військову допомогу, надану Україні, досягнувши успіху на полі бою. Тут можна згадати класичну фразу російських ЗМІ «Ми ще навіть не почали воювати».
Касетні боєприпаси
Нещодавня новина про передачу Україні касетних боєприпасів зі США викликала неабиякий резонанс в інформаційному полі навколо агресивної війни Росії в Україні. Умовно думки щодо цього рішення розділилися на три групи:
- Прихильники (ті, хто розуміє важливість підтримки українського наступу та виклики збільшення виробництва звичайних боєприпасів).
- Демократичні опоненти (ті, хто виступає за деескалацію та мирні переговори).
- Російсько налаштовані опоненти (переважно російські патріоти та ті, хто став жертвою російської пропаганди).
Якщо ми вже розуміємо позицію Росії щодо її непримиренної війни та методи, які вона використовує, то що хвилює «демократичних опонентів», коли йдеться про надання Україні касетних боєприпасів?
З правової точки зору немає жодних заборон, які б обмежували доступ України до використання цього виду озброєння. При цьому, касетні боєприпаси давно перебувають у розпорядженні Росії. Російські збройні сили часто використовують цей вид озброєння, що, до речі, широко задокументовано.
При цьому, основними опонентами надання Україні касетних боєприпасів, виступали такі міжнародні організації, як Human Rights Watch та Міжнародний комітет Червоного Хреста. Їхня позиція базується на тому, що касетні боєприпаси небезпечні для мирного населення, оскільки завжди є певна частка суббоєприпасів, які не вибухають і потребують спеціального розмінування.
Ці організації опиняються в логічній суперечності між бажанням зберегти життя мирних жителів і підіграванням російським наративам. Агресор послідовно ігнорує заклики до деескалації конфлікту та не зважає на заборони застосовувати певну зброю. І у війні із таким опонентом Україна може втратитинеобхідний потенціал для відновлення миру на своїй території, якщо дослухатиметься до рекомендацій міжнародних організацій.
У результаті, позиція демократичних опонентів полягає в тому, що застосування Україною касетних боєприпасів лише продовжить геноцидну війну Росії і не сприятиме безпеці мирних громадян. Це важливо розуміти, оскільки HRW у своїй доповіді від 15 березня 2023 року заявила, що:
«Комісія дійшла висновку, що російські збройні сили скоювали, а в деяких випадках ймовірно скоювалиневибіркові та непропорційні напади, які є порушенням міжнародного гуманітарного права. Численні приклади таких нападів і невживання можливих запобіжних заходів свідчать про те, що російські збройні сили нехтують вимогою щодо мінімізації шкоди цивільному населенню».
Більше того, будь-яка інформація про неконтрольоване поширення зброї, переданої союзниками України, вже неодноразово спростовувалась міжнародними перевірками. Тим не менш, Росія продовжує поширювати подібні фейки, наприклад:
«Французька поліція стріляла по демонстрантах з американських гвинтівок, які прибули з України».
Тема зброї була і залишається неймовірно важливою для російського режиму, зокрема й тому, що на ній базувалося припущення про «Київ за три дні».
Правова база
Варто зазначити, що застосування більшості видів зброї і та процеси ведення війни регулюються численними міжнародними конвенціями. Перш за все, це Женевська конвенція, яка визначає статус війни між державами, встановлює норми про захист військовополонених та список об’єктів, на які не можна нападати.
Що стосується зброї, то існують наступні нормативно-правові акти:
- Конвенція про хімічну зброю (забороняє накопичення, розробку та використання)
- Конвенція про біологічну зброю (те саме, але біологічна зброя)
- Конвенція про окремі види зброї (загалом визначає дозволені та заборонені види вогнепальної зброї)
- Оттавська конвенція (має на меті припинення використання протипіхотних мін)
- Конвенція про касетні боєприпаси (спрямована на невикористання та утилізацію такої зброї)
Перші три конвенції підписані та ратифіковані більшістю країн. Проте в Росії та США, наприклад, все ще існують потенційні заводи з виробництва хімічної зброї. Загалом Росія неодноразово використовувала отруту «Новічок», яка, хоча й не вважається зброєю масового ураження, була підтверджена як основний інструмент, який використовують російські спецслужби.
Ні Росія, ні США не приєдналися до двох останніх конвенцій – Оттавської та Конвенції про касетні боєприпаси. Так само Україна не приєднується до конвенції про касетні боєприпаси. Проте ми спостерігаємо, що російська пропагандистська машина продовжує використовувати підроблену зброю у своїх кампаніях з дезінформації.
Отже, що це залишає нам?
Росія використовує «збройну риторику», щоб залякати, посіяти розбрат серед союзників і делегітимізувати український уряд.
Для України життєво важливою залишається підтримка союзників, а також максимально повне та оперативне спростування будь-яких інформаційних атак щодо “недоцільного” застосування озброєння.