Київ, 30 листопада 2015 року – Україна має виробити власну макроекономічну стратегію, в основі якої має бути програма співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ), а метою – побудова економіки, здатної існувати без постійних вливань із боку міжнародних донорів. Такої точки зору дійшли учасники дискусії «Чи потрібна Україні власна макроекономічна політика?», організованої у партнерстві з Центром економічної стратегії, в Українському кризовому медіа-центрі. «Нам потрібен фундамент, на якому макроекономічна модель будуватиметься у майбутньому, щоб вона була інтегрована у світове суспільство і була більш-менш самодостатньою, щоб її не потрібно було увесь час підтримувати», – зазначив Андрій Кириленко, професор фінансів Центру фінансового аналізу ім. Бревана Говарда бізнес школи Імперського коледжу (Лондон).
На думку Жерома Ваше, представника Міжнародного валютного фонду, зміни, передбачені Меморандумом про співпрацю з МВФ, є абсолютно необхідними для стабілізації економічної ситуації і початку економічного зростання, і дуже важливо, щоб усі сторони, що задіяні у цьому процесі – Президент, український уряд, Національний банк України та Верховна Рада – усвідомлювали свої зобов’язання і відповідальність. Серед усіх інституцій наразі найактивнішим реформатором виявився НБУ. «Ми вже бачимо певний прогрес щодо стабілізації економіки, а також у сфері оподаткування, на монетарному і фінансовому фронті», – зазначив Жером Ваше, додавши, водночас, що ситуація в цілому залишається складною і цілком очевидно, що пересічні громадяни не помічають жодних змін. «Для того, щоб економічне зростання було більш стабільним, наразі вкрай необхідно прискорити прогрес структурних реформ, а також антикорупційної реформи», – зауважив представник МВФ. В цілому ж навіть у разі активних і послідовних дій ситуація у фінансовому секторі певний час ще залишатиметься складною і для того, щоб модернізувати фінансову систему і зробити її більш ефективною, потрібно докласти ще чимало зусиль.
Натомість учасники дискусії мають різні погляди на результативність співпраці України з МВФ. З одного боку, враховуючи всі ризики і дисбаланси, посилені конфліктом на Донбасі і різким скороченням експорту до РФ, альтернативи співпраці з МВФ наразі немає. Крім того, ця співпраця відкриває Україні доступ до кращих практик. «Найяскравіший приклад –стрес-тестування банківської системи, яке цього року було проведене самим НБУ. У ньому допомога з боку МВФ та Світового банку була безцінною», – підкреслив Дмитро Сологуб, заступник Голови Національного банку України. За його словами, попри те, що іноді у переговорах МВФ постає у ролі «злого поліцейського», досвід цієї інституції дуже корисний для України, оскільки є для неї абсолютно новим, і головне завдання у цій співпраці – знайти прийнятний баланс інтересів.
З іншого боку, Володимир Федорин, співзасновник Центру вільної економіки імені Кахи Бендукідзе, вважає, що українська влада має бути більш проактивною і не покладатися лише на рецепти від МВФ. «Міжнародна спільнота спорудила своєрідний «саркофаг» над нашою фінансовою і бюджетною системою, тільки на відміну від саркофагу над Чорнобильською АЕС, у цього саркофагу термін придатності закінчується дуже швидко. Якщо не знайдемо спосіб жити за власний рахунок – нам доведеться укладати 10-ту, 11-ту програму з МВФ, а може й не доведеться, адже інтерес до «серійного невдахи», яким, на жаль, і є Україна, рано чи пізно згасає», – переконаний Володимир Федорин.
Найболючішим питанням, зневажання яким часто закидають МВФ, є скорочення соціальних видатків. «У нас не тільки найменші доходи населення, але реальне податкове навантаження на великий бізнес також є одним із найнижчим у Європі і світі», – наголосив Захар Попович, заступник директора Центру соціальних і трудових досліджень. У цих умовах, зауважив експерт, перенесення акценту на непрямі податки і зменшення податків на бізнес – це підхід з позиції «покарання бідних». «Збільшення оподаткування великого бізнесу призвело б не тільки до збільшення недоотриманих податкових надходжень, але й до збільшення інвестицій у цій галузі, тому що це збільшило б стимули для цих виробників не виводити ці гроші, а реінвестувати їх», – зазначив експерт.
Роман Сульжик, голова Наглядової ради Національного депозитарію України, переконаний, що Україна потребує більшої економічної свободи, адже ті ідеали, за які вийшли на вулиці учасники Революції Гідності, підтверджують, що люди готові брати на себе відповідальність, у тому числі й чесно сплачувати податки – за умови, що податкова система є прозорою. «Те, що фінансові інституції наразі ускладнюють діяльність на ринку – валютне регулювання, політика щодо ПДВ – лише породжує корупцію», – зазначив експерт. На його думку, послаблення валютного регулювання та податкова реформа – необхідні зміни для того, щоб бізнес почав виходити з тіні, щоб інвестиційний клімат і ситуація в економіці в цілому справді покращилися.
Водночас, зазначає Артем Шевальов, заступник міністра фінансів України з питань європейської інтеграції, пункти програми МВФ є саме тими кроками, які необхідні для досягнення економічної стабільності. Поточна криза, наголосив він, це «результат відсутності системного розвитку, повноцінної економічної системи упродовж останніх 23-24 років», яку не можна вирішити не вдаючись до болючих кроків. З іншого боку, подібні різкі дії болісно вдарять по широким верствам населення. Артем Шевальов зазначив, що МВФ розуміє цю ситуацію, тому бюджет на 2016 рік буде «намаганням віднайти баланс між створенням реальних передумов для розвитку економіки, аби якомога більше коштів повернулися у реальний сектор, та забезпеченням соціальних гарантій для найуразливіших верств населення (…), аби це економічне зростання не відбувалося їхнім коштом», – підкреслив Артем Шевальов.
Для подальшого покращення економічної ситуації в країні, зазначили експерти, бажано вжити заходів для стабілізації інфляційних (на рівні до 5%) та курсових показників, що допоможе збільшити кредитування економіки; поступово лібералізувати рух капіталу, щоб покращити інвестиційний клімат, і ліквідувати бар’єри, що перешкоджають торговим операціям. Важливо запровадити регулювання банківського сектору з адекватною капіталізацією, а також максимально знизити роль держави в економіці шляхом приватизації державних підприємств. Крім того, для оздоровлення економіки необхідна також пенсійна реформа. Втім, чи не найважливіша умова, що гарантуватиме успіх усіх реформ, наголосили експерти – це прозорість і передбачуваність системи, а також – беззаперечне дотримання закону.
