Київ, 25 травня 2016 року – На найближчий рік пріоритетом роботи у сфері енергетики має бути реальна імплементація реформ, які розпочалися раніше та інтенсивна робота над ключовими законопроектами, ухвалення яких затяглося. При цьому важливо, щоб уряд взяв до уваги рекомендації експертів від громадського сектору. Про це заявили представники ключових аналітичних центрів у сфері енергетики, обговорюючи план пріоритетних дій уряду на 2016 рік під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі. Одне із першочергових завдань – прийняття закону про ринок електроенергії та про національного регулятора, оскільки це мало відбутися ще минулого року.
Також це стосується закону про ринок вугілля. «Основна мета цього закону – розставити крапки над «і» у методиці ціноутворення на енергетичне вугілля», – зазначив Антон Ященко, директор Bendukidze Free Market Center. Він нагадав, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП – далі) вже затвердили методику ціноутворення, проте експерти мають до неї багато зауважень. На фінальній стадії доопрацювання знаходиться також закон про державну підтримку вугільної галузі. «Всі ці законопроекти повинні потрапити у парламент уже восени, про кінець року не може бути і мови», – підкреслив пан Ященко.
Окрім реформ секторів Україна повинна нарешті серйозно поставитися до сфери енергоефективності. Необхідно найближчим часом прийняти рамкове законодавство, яке відповідає Директиві 27 ЄС, яка нещодавно набрала чинності і для України. Це, зокрема, законопроект про облік тепла і гарячої води та законопроект про енергоефективність будинків. «Це абсолютний пріоритет у галузі енергоефективності», – підкреслив Антон Антоненко, віце-президент DiXi Group. «До планів на 2016 рік ми могли б внести хоча б законопроект 4549 про енергосервісні контракти. Адже минулого року ми прийняли рамкове законодавство, але енергосервісні компанії не запрацювали. Цей документ має створити більш ефективне поле для залучення коштів в енергоефективність», – зазначила Тетяна Бойко, координатор житлово-комунальних програм громадської мережі ОПОРА. Також бажано через постанови Кабміну впровадити систему моніторингу енергоспоживання.
Експерти також висловили свої зауваження щодо підходів, передбачених планом уряду для реформування кожної галузі. У сфері енергоефективності, зазначила Тетяна Бойко, Україні потрібно визначити «національну мрію» держави. «Минулого року у нас був прийнятий Національний план з енергоефективності та енергозбереження, але нам потрібно сформувати свою довгострокову реальну ціль, яку ми хочемо отримати не просто за рахунок енергозбереження, а за рахунок ефективного використання ресурсів», – зазначила пані Бойко. При чому, додала вона, ціллю має бути не лише скорочення обсягів споживання газу, як зазначили у плані, але й інших ресурсів – електроенергії, гарячої води, тощо.
Потрібно застосувати більш комплексний підхід до поняття енергоефективності кінцевого споживача. В урядовому плані акцентують саме на будівлях, проте не йде мова про транспорт і промисловість, для яких також необхідно прописати стимули до підвищення енергоефективності. Самі будівлі також необхідно диференціювати (приватні багатоквартирні та індивідуальні будинки і муніципальні будівлі), оскільки різні типи потребують різного підходу. «Муніципальні будівлі взагалі не згадано у плані уряду, хоча Директива 27 передбачає, що адміністративні будівлі мають бути зразком енергоефективності», – зауважила експерт. Тетяна Бойко підкреслила також, що для ефективного впровадження заходів з енергоефективності у багатоквартирних будинках у них має бути організований власник. Відтак важливо запланувати широку роз’яснювальну кампанію щодо управління колективною власністю, зокрема, фінансовою складовою управління.
Олексій Хабатюк, директор Фонду екологічних інвестицій, висловив зауваження до програми «теплих кредитів». На думку експерта, такі критерії оцінки ефективності програми як показники кількісного охоплення споживачів та ОСББ або затрачені фінанси не є доцільними. «Енергоефективність – це зменшення питомих показників на одиницю якоїсь послуги чи послуги, тож саме такі показники мають бути визначені в цій програмі», – зазначив пан Хабатюк. Також у цільових показниках не визначено терміни їхнього досягнення. Викликає зауваження і формулювання цільових показників як «стільки-то відсотків зниження порівняно з базовим рівнем споживання 2005-2009 рр.». «Цей показник буде виконаний у будь-якому разі – внаслідок порушення територіальної цілісності і суттєвого падіння економіки, змін тарифної політики у сфері газу та електроенергії», – пояснив експерт. Тому цільові показники мають бути визначені без прив’язки до попереднього рівня споживання. Крім того, слід встановити план перспективного зниження норм споживання, щоб споживачі могли пристосуватися до нових умов. Необхідно також визначити набір коефіцієнтів, які дозволяли б державі відслідковувати, чи ефективність використання субсидій для населення справді зростає, чи позитивні показники були зумовлені збігом інших обставин. Також бажано підвищити адресність субсидій для населення і вжити заходів для виявлення серед субсидіантів осіб, які насправді не потребують допомоги держави.
Щодо прописаного плану реформи ринку енергетики у представників експертного середовища висловили зауваження щодо критеріїв оцінки ефективності реформування. «Обсяг виробництва не може бути мірилом ефективності реформування – запровадження ринкових механізмів, розділення компаній тощо. Показники треба переглянути однозначно, тому що їх можна досягти і в адміністративно-командний, і в ринковий спосіб», – зазначив Олексій Хабатюк. Також у цільових показниках не визначено терміни досягнення.
У сфері вугільної промисловості, план прописаний недостатньо детально, вважає Антон Ященко. Серед запланованих заходів – «створення нормативно-правової бази реформування галузі до кінця року», що є надто розмитим визначенням, та розгляд програми розвитку видобувних підприємств – чим вже зараз займаються у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі. «Є достатньо документів, де конкретно прописані ті дії, які мають бути реалізовані у вугільній галузі. Це включає коаліційну угоду, план, розроблений енергетичними експертами ЄС, США і Канади минулого року […], план дій уряду та Нацради реформ», – зазначив він. Експерт додав також, що немає конкретних планів приватизації – чітких показників, яких потрібно досягнути до кінця року.
Потужним каталізатором реформ може стати платформа експертів від громадськості, які задаватимуть порядок денний для уряду, наголосив Антон Ященко. «Найголовніше – це посилення прозорості. Комунікація і довіра має будуватися на прозорій і зрозумілій роботі уряду», – зазначив Антон Антоненко. Це, зокрема, стосується підготовки звіту Міненерго спільно з EITI, ініціативою прозорості видобувних галузей.
Експерти наголосили також, що для забезпечення сталого і послідовного процесу реформ Україні необхідно розробити довгострокову стратегію розвитку енергетичної галузі із чіткими строками виконання кожного із етапів. Цей документ, зокрема, має враховувати зобов’язання України у рамках імплементації угоди про асоціацію з ЄС. «Це обговорювали у всі часи, але це був радше документ заради документу. Має бути певний дороговказ, якому би слідували» , – зауважив Антон Антоненко. «Необхідно затвердити основні положення енергетичної політики країни – тобто, наше бачення, наші цілі. Після цього можна буде говорити про механізми і плани запровадження цих механізмів», – зазначив Олексій Хабатюк.
Продумуючи довгострокові плани, необхідно звернути більше уваги на енергетичну безпеку, зокрема, враховувати у планах фактор Російської Федерації, зазначив Михайло Гончар, президент Центру глобалістики Стратегія XXI. Він нагадав, що про це йдеться також у Стратегії національної безпеки, затвердженої РНБО 26 травня минулого року, але поки що не дуже чітко відображається у діях уряду. На думку пана Гончара, Україні необхідно зберегти своє сьогоднішнє досягнення – відмову від російського газу, також мінімізувати постачання російського ядерного палива, відмовитися від імпорту вугілля з Росії та тимчасово окупованих територій. «Міністерство енергетики має тісніше взаємодіяти із РНБО і враховувати чинники не лише економічного характеру – на випадок, якщо комусь знову заманеться використати вугільний важіль впливу на Україну», – зазначив експерт. Необхідно також продумати захист енергетичної інфраструктури, у тому числі кіберзахист, оскільки атака 23 грудня продемонструвала незахищеність системи. У цьому питанні важливо звернутися до досвіду інших країн. Також слід розглянути доцільність створення окремого органу, відповідального безпосередньо за захист енергетичної інфраструктури, додав Михайло Гончар.
Минулорічне рішення РНБО щодо енергетичної безпеки >>>
Звернення експертного середовища до уряду щодо пріоритетів в енергетиці >>>
Звіт «Невоєнний вимір війни нового покоління. Енергетичний компонент» >>>
