Топ-3 теми у маніпулятивних матеріалах проросійських ЗМІ країн Східного партнерства – про розпад ЄС, розквіт корупції в Україні до більших масштабів, ніж за часів Януковича, та про те, що благополучне майбутнє можливе лише за умови партнерства із Росією. Всього виявили 44 теми, які «мандрують» із російських ЗМІ в інші національні ЗМІ. Такими виявилися результати моніторингу ЗМІ, проведеного партнерськими експертними організаціями у 6 країнах Східного партнерства – Азербайджані, Вірменії, Грузії, Молдові, Україні та Росії. Про це розповіли учасники моніторингу під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Методологія
Для аналізу у кожній країні обрали 2-3 мас-медіа, найбільш схильних поширювати російські наративи. Усіх їх аналізували за однією методологією, розповів Борис Навасардян, член Єреванського прес-клубу (Вірменія), представник міжнародної групи проекту «Об’єднуючи зусилля у боротьбі з пропагандою». Матеріал визначали як такий, що є пропагандистським або маніпулятивним за такими критеріями як наявність мови ворожнечі, елементів расизму і шовінізму, героїзація війни/тероризму, ксенофобія; наполегливе транслювання суперечливих тем в однотипному ключі, що формує стереотипне сприйняття; маніпуляція фактами, спекуляція на болючих темах. Всього у промоніторених ЗМІ зафіксували 852 матеріали, які відповідали одному або декільком із зазначених критеріїв.
Тенденції залежно від країни
Для кожної конкретної країни простежуються свої домінуючі теми, підлаштовані під внутрішні проблеми і особливості відносин із Росією. Для Азербайджану – це домінування тези про те, що Росії абсолютно не зашкодили західні санкції, і що зміцнення східного флангу НАТО є загрозою для РФ; для Вірменії – нав’язування думки, що громадянське суспільство є «п’ятою колоною» і, що «якби не Росія постачала зброю сторонам Карабаського конфлікту, це робили б інші без дотримання балансу сил». У Білорусі дуже активно нагадують про «братські народи», між якими «практично немає різниці». У Грузії симпатій до Росії найменше, тому там намагаються підривати прихильність до ЄС тезою про те, що західний вектор розвитку «підриває традиційні цінності». У Молдові – це також теза про те, що НАТО створює загрози для Росії і про західну «змову» проти Росії.
«Найпопулярніший наратив в українських досліджуваних медіа був наратив, який озвучував тему, що реформи провалилися і, що рівень корупції вищий, ніж за часів правління Януковича. […] Цей наратив зустрічався 320 разів», – розповів Андрій Кулаков, директор з програмної діяльності Internews-Україна. Найбільше таких матеріалів було у газеті «Вєсті». Інші найбільш повторювані – що «Україна Європі не потрібна» і «ЄС настає кінець». Про це переважно писало видання «Страна UA». Схожі тенденції простежувалися і на «Інтері», але там більш широка палітра тем і повідомлень. В Україні проросійські матеріали про Україну, порівняно з іншими країнами, більш збалансовані.
Висновки та рекомендації
Експерти зауважили, що навіть коли у матеріалі немає відвертої брехні, він все одно впливає на людей. «Дезінформація – це не завжди історія про розп’ятих хлопчиків. Останнім часом ці наративи не містять неправдивих фактів, але вони, якщо регулярно і наполегливо «вбиваються у голову», створюють для нас картину світу. І навіть якщо ми не віримо російській пропаганді, все одно ми вимушено знаходимося у тому порядку денному, який вона нам пропонує – важливість подій у світі визначають для нас вони. І це нав’язування порядку денного і викривленої картини світу також суттєво шкодить», – наголосив Борис Навасардян.
Одна із ключових рекомендацій – сприяти прямому обміну якісним контентом між країнами Східного партнерства. «Ми дійшли висновку, що у країн Східного партнерства практично немає прямої інформації одне про одного – ми отримуємо усю інформацію опосередковано, через російський «фільтр», і це, звісно, не сприяє інтеграційним процесам у рамках Східного партнерства і формуванню спільного порядку денного», – пояснив Борис Навасардян. Важливо також всіляко сприяти формуванню потужного, незалежного і професійного суспільного мовлення і підвищенню якості журналістської роботи.
По-друге, важливо, щоб регуляторні органи рішуче втручалися у випадках, коли озвучені меседжі порушують національне законодавство або містять елементи пропаганди. По-третє, важливо забезпечити доступ до відносно незалежних російських ЗМІ – для того, щоб через інформаційний вакуум не склалося викривлене уявлення, що у Росії взагалі немає сегменту суспільства, із яким можна знайти спільну мову.
