Київ, 24 квітня 2015 року – Боротьба у Донецькому аеропорту точилася за душі людей, а не за сам об’єкт. У цьому переконані Кіборги, українські бійці, що тримали оборону в одному з найнебезпечніших місць зони проведення АТО на сході України. Своїми спогадами вони поділилися на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі «Битва за Донецький аеропорт: історії Кіборгів», презентуючи фотовиставку Сергія Лойка “Аеропорт”. Ігор Андрухов, солдат 74 Окремого розвідувального батальйону ЗСУ зізнається – усі розуміли, що рано чи пізно будівля буде зруйнована, а побратимів треба було підтримати. Його товариш Михайло Кучеренко розповів, що восени випала можливість потрапити на ротацію до аеропорту, це вже було місце, овіяне легендами, і більшість хлопців відчували необхідність побувати там, не за якісь матеріальні винагороди, то була можливість взяти участь у найважливішій битві того часу. «Не за утримання стратегічного об’єкту, просто ми мали виграти найголовнішу битву – продемонструвати людям ідею, що ми можемо захистити нашу землю та не віддавати її ворогу за будь-яких умов, навіть найважчих», – пояснив Кіборг, і додав, що на той момент, бої в аеропорту, мабуть, були найважчими в усій зоні проведення АТО. «Народ мав зрозуміти, що ми можемо і маємо виграти, у першу чергу, битву не за територію, а за розум та серця», – акцентував Михайло.
Олексій Матлак, боєць 74-го Окремого розвідувального батальйону ЗСУ, пройшов Революцію Гідності, у військкомат прийшов добровільно, а в аеропорт поїхав, бо на той момент ще не було чіткої інформації щодо цієї фортеці. Він тримав оборону аеропорт близько двох тижнів. За його словами, безумовно Росія сильніша, має краще озброєння та ресурси, але не хочеться віддавати російським окупантам та місцевим колаборантам жодної частинки української землі. «Боротьба у Донецькому аеропорті – це боротьба за наші землі, ця битва – душа українців. Це незламний приклад стійкості української армії», – висловився боєць.
Сергій Архангельський начальник медичної частини 95 окремої аеромобільної бригади теж пройшов Майдан, був у медичній групі волонтерів, а коли відбулась окупація Криму, не вагаючись жодної хвилини, пішов добровольцем до лав Збройних Сил. 11 жовтня він вперше потрапив до аеропорту, загалом тримав оборону там 25 днів. «Знав, що це треба, знав, що без мене там не обійтись», – пояснив Сергій своє свідоме рішення воювати у найгарячішій точці Донецького напряму. Тепер він демобілізований та продовжує працювати цивільним лікарем. «Це були найкращі дні мого життя, не говорячи вже про рік Майдану, рік війни, але стосовно аеропорту, такі речі не забуваються ніколи, це на все життя», – зізнався доброволець.
Згадуючи хлопців, яким не судилося повернутися з руїн летовища, пан Сергій закликав не забувати їх. Ті ж хто, залишилися живими, не складають зброї та готові й надалі боронити нашу землю. Він зізнався, що у важкі хвилини надію вселяла духовна підтримка в тилу, зокрема, дитячі малюнки. «Ми це відчували навіть в аеропорті, ми знали, що ми не одні, за нами стоїть Україна, маленькі діти, що морально не дадуть нам впасти в забуття», – сказав він.
Кадровий військовий Сергій Танасов, старший сержант, 79-ої окремої аеромобільної бригади ЗСУ, був учасником миротворчих операцій в інших країнах світу, зокрема, в Іраку. Він зізнається, що ніколи не думав, що доведеться взяти зброю до рук на рідній землі. Участь в бойових діях розцінює як випробування, які має пройти в своєму житті. «Це зовсім різні війни, в Україні все набагато серйозніше, там йшла велика машина, що подолала місцевий опір, а тут – війна наростала крок за кроком, нині – це війна артилерії», – поділився Сергій.
Старший лейтенант 30-тої окремої механізованої бригади ЗСУ Максим Музика, кіборгом себе не вважає, розповідає, що був в аеропорті тиждень з гуманітарною місією, супроводжуючи журналістів. Максим розповів, що минулого року воював добровольцем, але тепер отримав повістку як офіцер запасу. Якраз перебуваючи в аеропорту, став свідком прояву незламного духу хлопців, тому запрошує побачити це у фотороботах Сергія Лойка, відчути те, що побачив фотокореспондент через об’єктив своєї камери.
Кіборги переконанні, що перед слухачами має стояти кожен захисник аеропорту, просто їм пощастило потрапити в об’єктив пана Лойка. Хлопці без вагань кажуть, що готові боротися до кінця, і росіяни не зможуть зламати українців. Кіборги впевнені в перемозі, «бо на нашій стороні правда, сила і Бог», – переконані воїни.
Виставка фоторобіт Сергія Лойка «Аеропорт» проходитиме з 23 квітня по 4 травня 2015 року в Українському кризовому медіа-центрі. Куратор мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру Леонід Марущак на закритій презентації виставки зазначив, що головне у фотографіях – їхня емоційна складова, а не самі бої. Надихають очі хлопців, сповнені наснагою та баченням світлого майбутнього. «В центрі експозиції – не військові дії, а обличчя, які вражають світлими, сповнені оптимізму, очима», – акцентував пан Марущак. На його думку, найбільше вражає фото, на якому бійці дістають решти свого загиблого побратима. А центральною роботою, розміщеною на афіші, за ініціативою Сергія Лойка, стало іміджеве фото кіборга на фоні соняшникового поля. За словами Леоніда Марущака, це символічно, бо є поштовхом до аналізу та систематизації того, що відбувається.
Як розповіла керівник прес-центру Українського кризового медіа-центру Олена Сипченко, це не лише фотовиставка, а й благодійний аукціон. «Це буде тихий аукціон, на якому можна буде придбати фото, яке сподобалося. Стартова ціна складатиме 3 тисячі гривен, всі охочі можуть написати заявку із номером фото, та залишити свої контактні дані, зазначивши суму, яку ладні викласти за фотороботу із кіборгами», – пояснила пані Сипченко. Усі зібрані кошти будуть направлені на лікування та реабілітацію поранених українських бійців.