Київ, 7 червня 2016 року – Чи є дані товаром, хто має за них платити і як вони можуть допомогти у втіленні реформ в Україні – ці питання підняли Віра Нанівська, голова Правління «Колегіуму Анни Ярославни» та Олег Рибачук, керівник ГО «Центр UA», під час обговорення в Українському кризовому-медіа центрі. Андрій Тарнопольський, Голова правління ГО «Центр геопросторових даних України», наголосив на необхідності створення інфраструктури геопросторових даних. «Це може бути системою контролю, інформацією про дії уряду та давати розуміння, як на нього впливати», – вважає пан Тарнопольський. Він підкреслив, що важливо, аби офіційні дані були акумульовані на одному ресурсі, до якого людина може отримати доступ. «Суспільство та бізнес зацікавлений у інтегрованих даних. Має бути єдина точка доступу, необхідно відійти від купи різних порталів без офіційного статусу», – зазначив Андрій Тарнопольський. На його думку, єдина база геопросторових даних допоможе робити аналіз та зважувати ризики при впровадженні реформ. При цьому важливо вирішити питання ліцензування даних, як їх використовувати повторно та як уникнути дублювання при їхньому створенні. «Якщо ми не знаємо, які роботи виконувались у населеному пункті, ми будемо виконувати їх знову та витрачати гроші. Міністерство екології закупило знімки території країни. У той же час Держкомзем за ті ж 50 мільйонів, які заплатило міністерство, у рамках проекту Світового банку створював топографічні ортофотоплани території України», – пояснив пан Тарнопольський.
За його словами, ключовим критерієм трактування інформації як товару є те, що вони завжди будуть оплатними. Ці кошти будуть йти на покращення її якості, підвищення кваліфікації працівників, підтримку сервісів. «Самоокупність зможе забезпечити незалежність від державного фінансування та рішень чиновників. […] В світі не існує безоплатних послуг. Навіть за послуги, які для населення є безоплатними – за них платить той самий платник податків», – зазначив Голова правління ГО «Центр геопросторових даних України».
Ігор Ісаєв, координатор роботи дослідницького Комітету D2 – Інформаційні системи і телекомунікації Міжнародної Ради з великих електричних систем – CIGRE, наголосив на необхідності створення єдиної комунікаційної платформи. За його словами, у міністерств є свої бази даних, всі хочуть робити своє та мати справу зі своїми підрядниками. А це, у свою чергу, не стикується з сусідами. Все це призводить до зайвого витрачання грошей та не сприяє створенню електронного уряду.
Юрій Палєха, заступник директора з наукової роботи інституту «Діпромісто», зазначив, що принциповою проблемою для України є відтік кадрів. За його словами, через брак коштів на оплату праці молоді фахівці з геопросторових даних не затримуються надовго у державних структурах, також втрачають і досвідчених працівників, які роками розробляють цю тематику. «Нам потрібно забезпечити умови, коли в Україні ті, хто буде працювати над геопросторовими проектами, мали можливість не думати про те, де він вечорами буде заробляти собі на життя», – переконаний пан Палєха.
На сьогодні в Україні продаються лише картограф данні. За час незалежності оновили лише 2% картографічних даних. За стандартами вони мають оновлюватися на 100% кожні 10 років.
Правильне упорядкування баз геопросторових даних може також бути економічно вигідним. В Австралії – це 0,9% від ВВП країни. В Голландії прибуток становить 250 млн. євро на рік. У Судані прибуток від використання таких баз склав 64 мільйона доларів через два роки після їх впровадження.