Київ, 19 жовтня 2016 року – Для розуміння ситуації з тарифами за опалення і гарячу воду у Києві необхідний публічний діалог між Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕКП), «Київенерго» та представниками київської влади – тобто, усіх сторін, відповідальних за тарифоутворення. Про це заявили представники громадської мережі ОПОРА та НКРЕКП під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.
80% українців вважають тариф непрозорим – соцопитування
Тетяна Бойко, координатор житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА, зауважила, що суспільний запит на більшу прозорість і предметну дискусію щодо тарифів дуже високий. Про це, зокрема, свідчить опитування, проведене Національним екологічним центром за підтримки Фонду Фрідріха Еберта. «80% людей сказали, що не довіряють тарифу і вбачають у ньому корупційну складову. Це означає, що у людей недостатньо інформації про те, що відбувається», – зазначила експерт. Вона додала, що нестача інформації створює сприятливі умови для популістів, які спекулюють на цьому питанні.
Детально пояснити структуру тарифу для пересічного споживача практично неможливо – НКРЕКП
Член НКРЕКП Руслан Машляківський заявив, що детально пояснити структуру тарифу на тепло для пересічного споживача вкрай непросто – і це спільне завдання. «Тариф – це відшкодування витрат конкретного підприємства розраховується самим підприємством, і потім ці документи передаються до Національної комісії. Це величезний обсяг інформації, і ми не можемо перевірити на місцях кожну складову цього тарифу», – пояснив він.
Дослідження громадських експертів: зловживання можуть ховатися за різницею між плановими і фактичними обсягами витрат
Тетяна Бойко розповіла, що експерти ОПОРИ, Українського кризового медіа-центру та регіональні активісти, загалом 46 експертів, проаналізували доступну інформацію про роботу ТКЕ і водопостачальних підприємств у різних регіонах – детальні плани розрахунків складу тарифів, плани виконання інвестиційних програм, звіти про виконання інвестиційної програми тощо. «Разом ми дійшли висновку, що є дуже багато непорівнюваних показників, із яких зробити висновки про відкритість досить складно – у значенні, за що вони платять у складі тарифу на опалення, скільки і куди витрачаються конкретні гроші конкретного підприємства», – зазначила вона.
Особливої уваги заслуговує різниця між плановими і фактичними обсягами витрат. За словами Тетяни Бойко, зараз фактично неможливо знайти інформацію про те, скільки коштів витратили на виробництво 1 Гкал тепла. «Якщо немає приладів обліку – розрахунок здійснюється по нормативах, які дуже часто завищені. У теплу зиму планові і фактичні показники можуть сильно відрізнятися», – зауважила вона. Виникають запитання і до витрат на ремонт. «Аналізуючи план «Київенерго», ми не зрозуміли, скільки конкретно коштів і на який ремонт було витрачено. Далі – інвестиційна програма. У нас є загальна інформація, скільки коштів було використано, але який об’єкт у результаті було змінено, скільки коштів і ресурсів це зекономило – такої інформації, на жаль, немає», – пояснила експерт.
Щоб підвищити прозорість, експерти рекомендують, по-перше, уніфікувати форми звітності і форми, які подаються для затвердження тарифів, щоб чітко розуміти планові і фактичні витрати підприємств. Зараз вони відрізняються. По-друге, потрібно зобов’язати підприємства використовувати для закупівель систему «ProZorro», а також запровадити більш детальний контроль за використанням коштів. «Має бути детальний, пооб’єктний план використання коштів з інвестиційних програм, із конкретними даними, скільки коштів і ресурсів зекономлено і який ефект це дасть для територіальної громади», – наголосила Тетяна Бойко.
НКРЕКП встановлює тарифи лише для 200 підприємств-ліцензіатів, решту контролює місцеве самоврядування
«На сьогодні ліцензіатами Комісії – тобто, тими підприємствами, для яких ми встановлюємо тарифи – є близько 200 підприємств по Україні. Для всіх інших теплокомуненерго, підприємств водопостачання і водовідведення встановлення структури тарифу та інвестиційна програма відносяться до повноважень місцевих органів виконавчої влади», – заявив Руслан Машляківський. Він нагадав, що за останні два роки НКРЕКП суттєво змінила нормативно-правову базу, щоб максимально залучити до процесу формування тарифу місцеву владу. «Місцеві органи виконавчої влади є представниками громадськості, і тому саме вони мають стати ключовим гравцем формування тарифу», – зазначив він.
На практиці з’ясувалося, що наразі ані населення, ані самі органи місцевого самоврядування про це не знали. «Коли у червні-серпні прокотилася хвиля мораторіїв, ми проаналізували звернення сотень міських і районних рад, і тільки п’ята частина звернень місцевої влади стосувалися підприємств, які знаходяться у зоні регулювання Національної комісії. Тобто, мери окремих міст критикували Нацкомісію за тарифи, які вони ж і встановлювали», – розповів Руслан Машляківський.
Знаменник формули тарифу – 100% зона відповідальності органів місцевого самоврядування
«Коли місцеве самоврядування каже, що ніяк не впливає на розмір тарифу – вони лукавлять, тому що узгодження планових обсягів виробництва належить до їхніх повноважень», – заявила Світлана Черних, директор департаменту тарифної політики у сфері теплопостачання НКРЕКП. Вона детально пояснила принцип формування і процедуру затвердження тарифу на прикладі тарифів підприємства «Новоград-Волинськ теплокомуненерго» із міста Новоград-Волинський [див. презентацію нижче; у відео – фрагмент 26:06 – 53:07- прим. УКМЦ].
Світлана Черних звернула увагу на те, що чим нижчими є витрати підприємства (чисельник формули) і чим більшим – обсяг реалізації теплової енергії (знаменник формули) [див. слайд 11] – тим нижчим є тариф. «Знаменник формули – це 100% зона відповідальності органів місцевого самоврядування», – наголосила вона. Ці цифри відображені у річному плані виробництва, транспортування і постачання теплової енергії – у ньому самоврядування затверджує втрати, норми витрат газу та електроенергії на вироблення однієї гігакалорії, скільки тепла потрібно на опалення одного квадратного метра. Тарифи, які підприємства-ліцензіати подають на затвердження до НКРЕКП – це цифри, які вже погоджені з органами місцевого самоврядування і відповідають встановленим ними нормативам. Крім того, затвердження тарифу у НКРЕКП відбувається на відкритих засіданнях і виключно за присутності мерів або їхніх заступників.
Тетяна Бойко запропонувала повернутися до кейсу «Новоград-Волинськ теплоенерго» наприкінці року. «Нам потрібно зробити таку саму презентацію не по плану, а за результатами – як підприємство «Новоград-Волинськ теплоенерго» здійснило фактичні витрати. Тоді у нас буде предметна дискусія», – зазначила вона.
Подальші кроки для вирішення системних проблем – розблокування рахунків ТКЕ, перехід на стимулююче тарифоутворення і модернізація
Під час дискусії експерти та представники НКРЕКП констатували, що, попри зростання тарифів, якість комунальних послуг де-факто залишається незадовільною. Досягти адекватного співвідношення між тарифом та якістю послуги не вдасться без вирішення низки системних проблем.
Одне з найбільш болючих питань – де взяти кошти на модернізацію та встановлення приладів обліку, враховуючи ситуацію з боргами ТКЕ перед НАК «Нафтогаз». Тетяна Бойко зазначила, що станом на сьогодні 65% тепломереж фактично зношені. Без їхнього оновлення знизити обсяг втрат у мережах фактично неможливо. «Будівництво 1 км теплотраси коштує 8-12 мільйонів гривень. Це тільки одного кілометра», – додала Світлана Черних.
Руслан Машляківський зазначив, що перші кроки до вирішення проблеми з теплокомуненерго вже зроблені – Кабмін вже схвалив проект закону про реструктуризацію боргів ТКЕ. Прийняття цього закону дасть можливість розблокувати їхні рахунки.
Наступним кроком має стати перехід на стимулююче тарифоутворення: формування тарифів на рівні собівартості не забезпечує достатньо коштів для відновлення обладнання. Руслан Машляківський зазначив, що НКРЕКП вже підписала відповідний план дій спільно з Інститутом місцевого розвитку і керівником проекту USAID. З цього питання співпрацюють також із Фондом держмайна і МЕРТ. Пілотний проект за участі трьох ТКЕ і трьох підприємств водопостачання і водовідведення має стартувати з 1 липня 2017 року. «Це дасть можливість залучити інвесторів у комунальні підприємства і відновити обладнання, яке знаходиться в аварійному стані, відійти від проблем, які щорічно виникають під час підготовки до опалювального сезону. Тому що коли ми рахуємо витрати на ремонт – це до 10% від вартості того чи іншого об’єкту, – пояснив він. – Не впевнений, чи інвестори прийдуть, але маємо кудись рухатися».
«Ми переконані, що монополіст, міська влада, регулятор і експерти мають поговорити між собою, і ця розмова має бути відкрита для людей», – зазначив Роман Вибрановський, експерт Українського кризового медіа-центру. Він зазначив, що в УКМЦ готові до відкритого обговорення експертних рекомендацій, викладених в спільному з громадянською мережею ОПОРА аналізі цін на тепло http://energyreform.uacrisis.org/kyivteplo
