Процедура акредитації освітніх програм та оцінка вчених – головні питання, на яких має зосередитися Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. Запуск агентства є принциповим для подальшої реформи вищої освіти, без його найскорішого старту, неможливо говорити про жодний прогрес у цій сфері. Такої думки дійшли експерти під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі. «Доки не будуть імплементовані норми закону про вищу освіту у частині зміни підходів до акредитації, запуску національного агентства, підходу до атестації – про жодну реформу говорити не можна», – вважає Микита Андрєєв, заступник керівника секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
Він наголосив, що студентів необхідно включати до процедури акредитації. Головними стейкхолдерами у процесі вищої освіти мають бути саме студенти та роботодавці. «Система акредитації, якою вона є зараз, просто руйнує вищу освіту. Про жодний розвиток вищої освіти говорити не можна. Поки ми акредитуємо університети за кількістю квадратних метрів на кількість студентів, ні про що не може йти мова», – зазначив пан Андрєєв.
Сергій Храпатий, голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, зазначив, що агентство зосередиться, зокрема, на оцінці та забезпеченні якості вищої освіти. «Функція агентства – не створювати штучні перепони, щоб навчальні заклади не могли щось акредитувати, що у них чогось не вистачає, а навпаки допомогти вишам шукати партнерів серед інших закладів, щоб свої освітні програми вони робили більш потужними», – пояснив він.
Олена Колесникова, член нацагентства із забезпечення якості вищої освіти, вважає, що у процесі акредитації обов’язкову роль мають грати експерти з бізнесу. «Ми ніколи не розглядали виші, як заклади, які просто випускають тих, хто потім приходить до нас на підприємство. Ми підтримуємо принцип освіта протягом всього життя. Коли ми розуміємо, що людина потрапила до нас на підприємство і чогось не знає, ми, маючи хороші партнерські відносини із закладом, можемо повернути його на навчання, аби він заповнив існуючі прогалини», – пояснила пані Колесникова.
На думку Олександра Співаковського, першого заступника голови Комітету з питань науки і освіти Верховної ради України, незапуск нацагентства – це крах закону про вищу освіту, особливо у частині розмежування функцій МОН та незалежного органу. Є супротив він міністерства, яке вважає, що Нацагентство не повинно бути основним розпорядником коштів. «Це абсолютно неправильний погляд. Якщо ми вже закріпили у законі, що агентство є незалежним, то воно дійсно повинно бути [фінансово] незалежним», – вважає він.
Володимир Бахрушин, головний експерт групи «Освіта» РПР, зазначив, що не варто погоджуватися на подрібнення чинних спеціальностей. А в окремих випадках, мабуть навпаки, треба їх об’єднувати. «Є традиції, кафедри, але ж треба дивитися, яку функцію вони виконують сьогодні подрібнення грає негативну роль. Ми це побачили по вступній кампанії цього року», – підкреслив він.
Ірина Климкова, член Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти, запропонувала створити «експертний банк» спеціалістів, які могли б займатися акредитацією. «Це допоможе нам створити потужну систему акредитації, саме інноваційну, яка буде працювати на ріні світових стандартів», – зазначила вона. Пані Климкова також вважає, що необхідно винести на широке обговорення систему, яку імплементовуватимуть у акредитаційну процедуру. При цьому також варто залучати і вітчизняний досвід та вже існуючі механізми. «Треба витягувати раціональні зернятка, які є і наповнювати їх інноваціями», – пояснила вона.
На думку Тараса Тимочка, координатора Проекту сприяння академічній доброчесності в Україні, Нацагентство має чітко представити громадськості план роботи на перші півроку. «Для того, щоб мати підтримку громадськості, треба розповісти, що ви плануєте зробити», – пояснив він.