Міністерство культури України закликає професійну громадськість надсилати свої пропозиції щодо вдосконалення конкурсної процедури на посади керівників державних закладів культури для запобігання проблемам, що виникли під час проведення перших конкурсів. «На сьогодні Міністерством культури проведено близько 25 конкурсів за новою процедурою. Конкурси відбуваються з точним дотриманням вимог закону, але існують претензії до самої процедури. Більшість спричинена тим, що не завжди однозначно виписані норми, або норми є оціночними і можуть бути по-різному протлумачені», – зазначила Тамара Мазур, заступник міністра культури України. У міністерстві вже декілька місяців тому почали аналізувати проблеми, які виникали. З цього приводу провели одну селекторну нараду і дві наради із керівниками обласних управлінь культури із залученням депутатів, які працювали над законом, і вже напрацювали певні пропозиції і зараз очікують пропозиції від громадськості.
Павло Білаш, начальник управління сценічного і візуального мистецтва Міністерства культури України, нагадав, що закон про конкурсні процедури набув чинності на початку лютого 2016 року. Перші конкурси розпочалися влітку. Вже є позитивні приклади того, як спрацювали закладені у процедурі запобіжники. Були два випадки, коли поінформували і підтвердили наявний конфлікт інтересів серед членів комісії. Були також випадки, коли комісія відхилила усіх кандидатів і оголосила повторний конкурс.
Одне із дискусійних питань – як визначити, які громадські організації мають право долучатися до формування конкурсної комісії. У законі поки що прописано, що долучатися можуть всі організації, які відповідно до свого статуту здійснюють діяльність у сфері культури. «Ми зіткнулися із проблемою, коли професійна громадськість є пасивною, а активність проявляє та, яка зацікавлена у конкретному результаті. Це те, на що ми вплинути не можемо, але громадянське суспільство могло б проявити свідомість і забезпечити прийняття правильного, прозорого рішення», – зауважила Тамара Мазур. Владислав Піоро, голова правління Українського центру розвитку музейної справи, зауважив, що із близько 80 конкурсів, перебіг яких відстежував Центр, у багатьох зацікавлені сторони намагалися забезпечити собі ці додаткові три голоси через «дружні» громадські організації. Він запропонував для тих сфер, які не охоплені професійними громадськими організаціями, проводити конкурс із 6 членами комісії, без трьох представників від громадськості, щоб ліквідувати цю «шпарину» для маніпуляцій.
На думку Тетяни Мазур, звужувати коло цих організацій ризиковано: по-перше, не усі вузькі сфери охоплені громадськими організаціями. Більш того, у регіонах буває, що без нагадування про конкурс жодна ГО не подає свої кандидатури, що може призвести до зриву конкурсу. «Я б звузила коло тих осіб, яких можуть делегувати до складу комісій, а не коло тих громадських організацій, які можуть це робити», – зазначила вона. Лариса Петасюк, начальник управління правового забезпечення Міністерства культури України, зауважила, що такі обмеження збільшили б корупційні ризики, замість того, щоб мінімізувати їх. «Можливо, слід зазначити, що має бути залучена професійна громадськість певного функціонального спрямування, але у разі її відсутності може брати участь громадська організація із відповідним функціональним спрямуванням. Але конкретно виписати, що це за функціональне спрямування», – зазначила вона.
Тетяна Мазур додала, що Міністерство культури звернеться до Комітету ВР з питань культури і духовності з проханням детальніше роз’яснити цю норму.
Ще одна проблема – як забезпечити реально добровільний і чесний вибір представників комісії від трудового колективу. Люди можуть остерігатися обирати кандидатів, нелояльних до діючого керівника, побоюючись звільнення і дискримінації. «Ми хочемо запропонувати встановити таємне голосування для обрання цих трьох членів», – зазначила пані Мазур. Поки що ця норма – на розсуд трудового колективу. Вона зауважила, водночас, що сам факт голосування «не за того» кандидата не може бути підставою для звільнення і працівники можуть відстояти свої інтереси.
Під час обговорення присутні запропонували обмежити вік кандидатів і встановлювати граничний термін перебування на посаді. Це пов’язано з тим, що у багатьох колективах і закладах культури за мовчазною згодою керівниками «довічно» залишаються ще ті, хто був призначений у радянські часи. Проте Тамара Мазур пояснила, що таке обмеження запровадити не можна насамперед через те, що це буде дискримінацією за віковою ознакою.
Вікторія Колеснікова, експерт групи «Культура» Реанімаційного пакету реформ, запропонувала встановити чіткішу структуру презентації кандидата, тому що зараз вимоги дуже узагальнені. «Якби ця частина була більш структурована, її було б легше оцінювати», – пояснила вона. Лариса Петасюку зазначила, що цю пропозицію врахують і готові вислухати пропозиції щодо структури.
Тамара Мазур додала, що цього разу під час конкурсу справді більше оцінювали виступ, аніж програми кандидатів. «Програми, які презентував кандидат, є невід’ємною частиною контракту,і орган управління зобов’язаний моніторити стан їхнього виконання. Через рік ми можемо підвести перші підсумки конкурсів і побачити (…) чи реалістичні були ці програми,- зауважила вона. – Надалі будь-хто, хто йтиме на конкурс, має розуміти, що програма має бути максимально реалістичною, а члени комісії зрозуміють, що треба оцінювати програму, а не кандидата і його красномовство».
Представники Міністерства культури наголосили, що покращення якості керівників закладів культури безпосередньо залежить від участі у цьому процесі професійної громадськості. «Ми ні в якому разі не перекладаємо відповідальність на громадськість, але ми не хочемо бути тим «радянським» міністерством культури, яке одноосібно приймає рішення. […] Ми хочемо сформувати свідоме суспільство, яке буде розуміти, які інструменти надано і як ними користуватися. Без круглих столів, без роз’яснювальної роботи і навчальних семінарів реалізація цього закону не дасть результату, на який розраховував законотворець», – наголосила Тетяна Мазур.