Україні необхідно розробити стратегію захисту прав людини умовах збройного конфлікту та на постконфліктний період. Стратегія визначатиме консолідовану державну політику щодо усіх осіб, які мають статус захищених осіб, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Концепцію такої стратегії презентували правозахисники під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Одна з ключових ідей – розмежування питання звільнення полонених та суто політичних аспектів у рамках Мінського процесу. «Питання повернення громадян є питанням гуманітарним, тому воно має бути виведене із переговорів політичних, яким є Мінський формат, у гуманітарно-правову площину» – зазначила Надія Волкова, юрист Української Гельсінської спілки з прав людини. «Ми не закликаємо одразу відмовлятися від Мінська, але під парасолькою Мінська цілком можливо створити переговорну групу із залученням міжнародних моральних авторитетів. Якщо Україна запропонує це західним партнерам, гадаю, цю ідею підтримають», – додала Марія Томак, координатор Медійної ініціативи за права людини.
Складовою цього питання є також визначення статусу конфлікту на Донбасі, від чого залежить і статус українських військових та цивільних осіб, яких утримують у полоні бойовики. Правозахисники нагадали, що ПАРЄ та прокурор Міжнародного кримінального суду вже визнали, що РФ має частковий ефективний контроль в ОРЛДО і що конфлікт має і міжнародний, і внутрішній. Зараз важливо надати усі докази, що конфлікт на Донбасі є міжнародним конфліктом. «Хибна кваліфікація органами державної влади України збройного конфлікту на сході України як «АТО» перешкоджає застосуванню норм МГП та МППЛ, обмежує інструментарій захисту інтересів держави та життя і здоров’я людей», – зауважила Аліна Павлюк, юрист Української Гельсінської спілки з прав людини. Це також визначить майбутнє полонених після звільнення.
У полоні понад 150 осіб, прогресу зі звільненням немає
Правозахисники нагадали, що з лютого 2015 року, коли обміняли 124 полонених, великих обмінів не відбувалося. За 2016 рік обміняли лише 9 осіб. Зараз у полоні у так званих «ЛНР/ДНР» – щонайменше 112 українців. Зі звільненням в’язнів Кремля ситуація ще складніша: останній обмін відбувся 9 місяців тому, коли звільнили Юрія Солошенка і Геннадія Афанасьєва, але зі звільненням інших заручників прогресу немає, а затримання у Криму відбуваються майже кожного тижня. На сьогодні «в’язнів Кремля» – 44 особи: 29 осіб у Криму і 15 – безпосередньо на території РФ. «Якщо по заручниках так званих «ЛНР-ДНР» є відповідний центр при СБУ, який опікується цими питаннями, то за в’язнів Кремля не відповідає жодна конкретна інституція, окрім МЗС, яке надає консульську підтримку у рамках своїх повноважень, але тільки на території Росії, у той час як багато з них – у Криму», – зауважила Марія Томак.
Тамара Клих, мати незаконно утримуваного у Росії Станіслава Клиха, розповіла, що зараз отримує інформацію про сина виключно від адвоката Іллі Новікова, з боку влади підтримки немає. «Коли Надія Савченко була (у полоні), за неї воював увесь світ, а ці люди немовби нікому не потрібні, ніхто нічого не знає і не повідомляє», – наголосила вона. Стан фізичного і психічного здоров’я Станіслава дуже складний. «Зараз Станіслав перебуває у колонії, яка славиться жорстоким ставленням до в’язнів. Ми боїмося, що його емоційність і перепади настрою можуть мати для нього дуже погані наслідки», – додала Марія Томак. Вона нагадала, що завтра Європарламент голосуватиме за резолюцію, значна частина якої присвячена питанню політв’язнів. Це принципово не змінить ситуацію, але принаймні поверне проблему у фокус уваги.
На думку Людмили Глондар, сестри полоненого військового Сергія Глондара, відокремлення гуманітарного питання від інших дозволило б зменшити політичні спекуляції цим питанням. «Ми не намагаємося маніпулювати цим питанням – ми закликаємо до спроб його вирішення. […] Те, що відбувається протягом останньої доби – усі ці тривожні процеси, є наслідком того, що Україна недопрацьовує у цьому питанні, даючи змогу використовувати питання заручників і полонених для внутрішньополітичної дестабілізації», – додала Марія Томак.
Юрій Качанов, керівник Об’єднаного центру СБУ з координації пошуку незаконно позбавлених волі осіб, заручників і пошуку безвісти зниклих у районі проведення АТО, погодився, що за роботу над звільненням «в’язнів Кремля» конкретних відповідальних фактично немає, і цю проблему потрібно вирішувати. Що стосується полонених, яких утримують в ОРЛДО, у рамках Мінського формату вже діють 4 окремих підгрупи. Одна з них – гуманітарна, але Росія наполягає на тому, щоб усі аспекти розглядали як єдине ціле. За його словами, українська сторона зараз не може наполягати на більшому розмежуванні цих питань. «Гуманітарна підгрупа діє у рамках Мінського формату, і ми тоді будемо говорити про те, що ми розриваємо Мінський формат і переходимо у якийсь інший», – пояснив він.
Українська сторона запропонує поділити заручників на 4 категорії
Юрій Качанов повідомив, що завтра у рамках Тристоронньої контактної групі українська сторона запропонує розділити списки заручників на чотири категорії. «Буде 4 категорії: це особи, які встановлені і дали згоду; особи, які встановлені і не дали згоду; особи, які не встановлені, і особи, які відмовилися від спілкування з представниками ООН. Як цю пропозицію сприймуть представники Росії і ОРДЛО, ми ще не знаємо, але попередньо вони начебто погоджуються», – зазначив Юрій Качанов.
Крім того, зараз представники ОРЛДО хочуть, щоб представники ООН від кожного опитаного заручника отримали письмові заяви за підписом представника ООН, який засвідчує ідентичність особи і бажання їхати на той бік. «Це не передбачено мандатом ООН і в цьому може бути проблема. Ми думаємо, що зможемо їх переконати, інакше все знову зайде у глухий кут». Він нагадав, що представники так званих «ЛНР-ДНР» категорично відмовилися від допомоги представників Міжнародного комітету Червоного Хреста і ОБСЄ.