10 тез дискусії щодо відносин України з Ізраїлем підготовлені за результатом презентації «Аудиту зовнішньої політики: Україна–Ізраїль»:
1. Україна та Ізраїль схожі своїми цивілізаційним вибором та боротьбою за існування. На цьому схожість між цими країнами закінчується. Країни існують у різних геополітичних системах координат, в Ізраїлі немає української діаспори як такої (ті євреї, які виїжджали з СРСР, їхали як репатріанти, не як українська громада), а війна Росії проти України сприймається під зовсім іншим кутом.
2. Ключовим безпековим викликом для Тель-Авіву є аж ніяк не Росія. Проте анексію Криму та війну на Донбасі Ізраїль сприймає як прецедент: Будапештський меморандум не гарантував Україні обіцяної територіальної цілісності, а отже, й Ізраїлю не варто приставати на подібні пропозиції гарантій безпеки міжнародної спільноти.
3. Ізраїль вже давно воює за свою незалежність, а ми тільки почали. Ми відриваємося від різних імперій: «наша» імперія формувала наш ідентифікаційний простір протягом 400 років, що сьогодні має свої наслідки.
4. Головне, чому Україна має повчитися у Ізраїлю, – це національний егоїзм. Для обох країн національна держава є цінністю, що повернулася з далекого минулого. Але її виживання передбачає національний егоїзм, прагматичне відстоювання своїх інтересів.
5. Ізраїльтяни – дуже прагматичні люди, вони вирішують свої питання, у них є концепція зовнішньої політики, вони виробили способи боротьби з чорною пропагандою, яка їх оточує.
6. Саме тому наші непрості відносини у рамках ООН не мають визначати наші стосунки загалом. Ми, як дві країни, що воюють за виживання, маємо перш за все відстоювати свої власні інтереси. У цьому немає нічого жахливого.
7. За три роки після Революції Гідності можна говорити про вибух міжлюдських, бізнесових та політичних контактів між Україною та Ізраїлем. За останній рік 150 тисяч ізраїльтян відвідали Україну, 165 тисяч українців – Ізраїль. Саме міжлюдські контакти є основою двосторонніх відносин, вони є базисом для посилення політичних контактів. Дипломати пов’язують це з ціннісним вибором, який Україна зробила на користь Європи.
8. На тлі такого пожвавлення, у тому числі бізнесового, Україна веде активні перемовини про підписання Угоди про вільну торгівлю з Ізраїлем. Це забезпечить не тільки ціннісну, але й економічну інтеграцію.
9. Ізраїль послідовно не бажає ставити Голодомор та Голокост в один ряд, називаючи це зовсім різними, не пов’язаними історичними трагедіями. Тільки нещодавно у Кнесеті зареєстрували проект визнання Голодомору геноцидом українського народу, який втім потім зняли з розгляду. Україна ж наполягає, що ці трагедії, а також геноцид вірменського народу схожі по своїй суті: винищення людей відбувалося за національною ознакою. Якщо раніше історія людства знала знищення за ознакою віри, яку можна було змінити і таким чином вберегти собі життя, то тепер виходу не було.
10. У цьому зв’язку дуже важливо не тиснути у такому чутливому питанні, але поширювати інформацію, розширювати культурні зв’язки та доносити у ізраїльські медіа позицію України на противагу поширеній там російській.