У видавництві “Темпора” вийшла книги Уляни Кривохатько “Атраменти”. В ній поєднано постапокаліптичний сюжет із соціальними та технологічними загрозами. Світ після пришестя атраментів, рудоволосих прибульців з іншого виміру, стає місцем, де заборонено практично все, що пов’язано з візуальною фіксацією реальності. Головна героїня, Тоня, мріє фотографувати на плівку, і її випадкова світлина запускає ланцюг подій, що ставлять її перед вибором: мовчати або боротися.
Чим був обумовлений вибір жанру антиутопії, авторка розповіла Ігорю Стамболу у спеціальному проєкті Українського кризового медіа-центру «Навколо книги».
“Ця історія була вигадана наприкінці листопада 2019 року. – розповіла письменниця. Тоді ж була написана перша чернетка, і це було до двох апокаліпсисів, які потім сталися із нами всіма. Через них книжка так довго лежала і потім переписувалася, тому що ці два апокаліпсиси сталися».
Як відзначила авторка, у той час вона подорослішала, і в країні відбулося так багато змін, що писати те, що писала у 2019 році, вже не було сенсу.
Говорячи про ідею книги, Уляна Кривохатько зазначила, що це про любов до концепції «Індивід проти системи». Так сталося, що тяга до революційних дій стала однією з рис її родини. Спочатку прадід, потім батько на Помаранчевій революції 2004 року у Києві, а донька того ж року у Запоріжжі.
«Воно якось так вклеїлось в мене як особистість, що закономірним чином виявилося в історію. Для мене антиутопія – це, насамперед, про людину, яка намагається або примиритися, або побороти систему. І не завжди ця система дійсно є тією, яку треба бороти. Індивід сприймає, що проти неї треба виступати», – пояснила вона.
«Атраменти – чому так звати прибульців, їхнє ім’я щось значить?», – запитав в неї ведучий. Уляна підказала, що дізнатись про це можна вже на перших сторінках.
«Для більшості людей, які живуть на планеті Земля під цим авторитарним режимом, вони мають дуже привабливий вигляд – високі, стрункі, рудокосі, в зеленому одязі. Але є невелика групка людей, які бачать їхню справжню подобу – чорна масна шкіра, дуже високий, довкола такий зеленкуватий туманчик. Саме так маскуються монстри. І коли я вигадала оцю чорну масну подобу, одразу зрозуміла, що її називатимуть чорнильниками. Атрамент – це, по суті, чорнило і є. Чорнило-чорний, якоїсь геніальної логіки тут немає. А потім я почала шукати, як називати, взяти, по суті, те саме слово, але зробити його загадковим, красивим. І знайшла архаїчне, воно чи то з грецької, чи то з латини, атрамент», – розказала письменниця.
Тим, хто збереться взяти до рук цю книгу, вона надала дві поради.
«По-перше, якщо вас сильно тригерить насильство над тваринами – не читайте. Там є сцена насильства над тваринами. Дехто із тих, хто вже читав – сприймає абсолютно нормально. Люди, у кого нерви більш розхитані, або просто до тваринок більша емпатія, казали, що навіть не братимуться», – підкреслила авторка.
Друга порада – це вибір пори року. Уляна Кривохатько рекомендує читати “Атраменти” восени.
«Це дуже осінньо-зимова книжка. Причому, жовтнево-листопадово-груднева книжка. В таку погоду її варто читати», – додала вона.