У видавництві Tempora вийшла книги Юлії Птах «Спів / життя». В анотації до видання говориться, що ця історія починається із сімейного фото і прямого рейсу на батьківщину — в Україну.
«Дарка летить до мами, згадуючи, як та співала їй у дитинстві «Стефанію». Пісня і фото — місточок від покоління до покоління, й ось уже Дарчина мама Аня збирає валізу для виїзду, а в ній — альбом із фотографіями. За кожною зі світлин — епізод з минулого, з життя тітки, мами, бабусі. А в сьогоденні звучать голоси сестри, невістки, чоловіка й сина. Евакуація з Києва, розлучення, виїзд у Польщу, волонтерство в госпіталі, уроки співу — це лейтмотив Аниного життя. І міркуючи про інші долі, вона має зробити власний вибір», – так описують книгу у видавництві.
А яким бачить авторка свій твір? Аби отримати відповідь від письменниці, постійний ведучий проєкту «Навколо книги» Ігор Стамбол запросив її до Українського кризового медіа-центру.
«Сама назва вже якось так натякає, що це співжиття людей в межах і однієї родини, і в межах України, і, мабуть, ті зв’язки, які ми тримаємо між поколіннями. І ця риска у слові має теж свою функцію. Вона говорить про розділення, руйнування стосунків. І ще, як такий свідомий вибір, де ми ставимо, хочемо відділитися від якогось спадку, який ми отримуємо від попередніх поколінь, і поставити там оцю риску, почати будувати своє. Ну, і, власне, підкреслити слово «спів», тому що пісня, спів, українська пісня, зокрема, це така нитка, яка пов’язує як буквально розділи між собою, так і в метафоричному сенсі», – відмічає Юлія Птах.
За її визначенням, ця книга – досить хаотичний мікс пісні різних часів і жанрів. Там можна зустріти і Стефанію, і Тараса Чубая пісню, і пісні з кінофільму «Червона рута» 70-х років. Також там є кілька пісень, які не були заспівані, як, наприклад, народна пісня з Чернігівського регіону.
«Вона описана в збірці, такій етнографічній розвідці, але там навіть вказано, що ця пісня не була почутою, як, власне, заспіваною. Тобто там є тільки умовне розкладення, як це можна на хор накласти, але записів ніде я не знайшла. І з такою пропозицією вийшла в цьому плей-лісті до колег і творчих людей, артистів, музикантів з тим, щоб, можливо, комусь буде цікаво, власне, заспівати», – продовжує авторка.
Чи займалася Юлія професійно музикою, адже в її літературній творчості та займає суттєве місце? З таким запитанням до неї звернувся ведучий.
«Це моє захоплення з дитинства, але, знову ж таки, не було такої віри в те, що потрібно переслідувати цю мету. Я домашня співачка. Лише близько трьох років тому спробувала просто походити на вокал і зрозуміла, що це взагалі дуже потужна річ. Це дуже класна терапевтична практика для кожного. Неважливо, чи вважаєш, що в тебе є голос, природні дані чи ні, але вона допомагає вивільняти емоції і почуватися краще.», – підкреслила гостя.