З 7 до 16 листопада учасники другого етапу проекту «Заново відкриваємо історичну спадщину Східної України – «Музей відкрито на ремонт II» подорожували краєзнавчими музеями Луганської області. Музейний маршрут розпочався 27 жовтня у Маріуполі. Мета експедиції – відвідати 28 музеїв Донбасу та створити каталог з інформацією про них, напрацювати нові ідеї задля подальшої співпраці та реалізації мистецьких та соціальних проектів.
Маршрут у Луганській області пролягав через 11 музеїв у Кремінній, Рубіжному, Новоайдарі, Старобільську, Сватовому, Троїцькому, Білокуракіному, Новопскові, Міловому, Біловодську та Станиці Луганській. Учасники відвідали екскурсії, розглянули експозиції та фонди, обговорили результати першого етапу проекту «Музей відкрито на ремонт: Слов’янськ і Лисичанськ», розпочатого у 2016 році, а також обговорили із працівниками та працівницями поточний стан та перспективи музею.
Організатор проекту – Мистецький напрямок Українського кризового медіа-центру за фінансової підтримки проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Учасники експедиції на Луганщині: куратор Мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру Леонід Марущак, координаторка, мистецтвознавиця Євгенія Моляр, кураторка Дана Брєжнєва, куратор Саша Долгий, координатор проекту Іван Яценко, координатор проекту Євген Стернічук, фотографка Наталка Дяченко та PR-координатор проекту у Луганщині Аріф Багіров. На декілька днів до учасників долучилась історикиня Ольга Мартинюк, яка презентувала власне дослідження британських музеїв.
Музеї Луганщини відрізнялися не тільки характером збірок, а й способом побудови експозиції, залежно від специфіки приміщень музею. Наприклад, Кремінський краєзнавчий музей розташований у невеличкому будинку, який побудували близько ста років тому для родини священика. Він досить невеликий, тому затісний для історії старовинного міста. У музеї Рубіжного, навпаки, – двоповерхова будівля колишнього дитячого садка зі своїм подвір’ям, однак, на думку координаторки проекту та мистецтвознавиці Євгенії Моляр, через брак цілісності та контекстуалізації музей виглядає порожньо. У рубіжанському музеї також розміщена галерея картин місцевих художників.
Кожна музейна збірка має свою унікальність та неповторність, котра може стати (а часом і стає) основою експозиції. У Новоайдарському музеї представлена вражаюча колекція жіночого вбрання із кожного селища району, яка показує всю різноманітність строїв Південної Слобожанщини. До складу Новопсковського музею увійшов скансен – сільська садиба кінця XIX століття із подвір’ям, де збережений тогочасні елементи побуту Слобожанщини.
У Біловодському музеї розміщена велика експозиція археологічних знахідок, у Білокуракінському – колекція давніх ікон. Сватівський музей став останнім притулком для пам’ятників Леніну та іншим діячів радянської доби. У Станично-Луганському краєзнавчому музеї приміщення пошкоджене обстрілами, тому більшість експозиції зберігають у підвалах та сховищах. Та частина колекції, яка залишилась у публічному просторі, оповідає історію донського козацтва.
На думку куратора Саши Долгого, наявні експозиції найчастіше мають перекоси і прогалини, які можна назвати системними, бо більшість музеїв сліпо відтворює їх. Це, наприклад, асиметрія: презентація військового часу різних епох істотно переважає над презентацією мирного часу і цивільних свобод. Складається враження, що потрапляєш у «музей війни», який би міг бути і висловлювати критичний погляд, осмислення цього аспекту життєдіяльності людини. Але його немає, натомість є явний мілітаристичний ухил, що вихваляє військову славу. Так само до системних прогалин належить і презентація сучасності: у багатьох музеях сучасність завершується в проміжку між 1965-86 роками. Подальша історична лінія містить три події: Афганістан, Чорнобиль та АТО. Створюється враження, що нічого іншого у житті не відбувалося й історія порожня. Ще одне, що привертає увагу: в презентації громадянської історії часто фігурує історія села і сільського укладу. Навіть у містах реконструкція сільської хати і розгорнуте уявлення побуту сільській місцевості переважає над життям міста і того, що можна віднести до міського укладу.
З цією думкою погоджується кураторка і мистецтвознавиця Євгенія Моляр: «РепрезентаціЇ подій Другої світової війни, і сучасної АТО побудована на дихотомії «герой-ворог» та військовій патетиці. При цьому, зовсім відсутня історія мирного населення, створюючи хибне враження, що війна охоплює всі царини життя краю. Цій темі учасники планують присвятити кілька публікацій та публічних подій для обговорення у широкому колі».
Учасників проекту вразило ставлення працівників музеїв до своєї роботи. Більшість музеїв опинилися у прифронтовій зоні, але музейникам вдається зберігати експонати, розширювати експозиції та шукати нові форми роботи з місцевими жителями. Хоча сьогодні краєзнавчі музеї воліють працювати за стандартною схемою репрезентації історії, розробленою в середині минулого століття, часом ігноруючи справжні перлини своїх колекцій. Учасники експедиції сподіваються, що їхні рекомендації допоможуть кожному з музеїв виявити можливі індивідуальні напрямки роботи, та/або спонукатимуть до такого пошуку.
Про те, як минула подорож музеями Донеччини, детальніше читайте тут.
Організатор – «ГО Український кризовий медіа-центр» за фінансової підтримки проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II) що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Запрошуємо слідкувати за новинами проекту у соціальних мережах за хештегами #музейвідкритонаремент, #UСBI #UCMC та на сторінці «Культурна дипломатія між регіонами України».
