Експерти Інституту розвитку регіональної преси (ІРРП) презентували методичні рекомендації з аналізу декларацій посадовців для активістів і журналістів. Це алгоритм виявлення порушень у декларації, алгоритм подання заяв про порушення до правоохоронних органів, а також механізм дій у випадку, якщо розпорядники декларацій відмовляються надати до них доступ. У методичці враховано не лише передбачений законодавством порядок, але й реальні випадки із судової практики – 77 прикладів порушень та відповідальності за них, розповіли юристи ІРРП на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Алгоритм підготували на основі власного досвіду аналізу декларацій чиновників комунальних і державних підприємств та топ-посадовців. Серед них – 3340 паперових декларацій, які подавалися між 2011 роком і запровадженням електронного декларування. «Ми перевірили декларації чиновників та направили до антикорупційних органів 144 заяви. Зокрема, заяви направили до НАЗК, НАБУ, прокуратур місцевого і обласного рівня та Генеральної прокуратури. За результатами поданих нами заяв було порушено кримінальні справи. Проводиться дві повні перевірки, також були складені протоколи для притягнення посадовців до адміністративної відповідальності», – розповіла Оксана Максименюк, медіа-юристка, адвокатка ІРРП. «Цей механізм ефективно працює, але 1,5 роки – недостатній час для того, щоб продемонструвати результати. Ми продовжимо стежити за тим, які результати наших звернень», – зазначила Людмила Панкратова, медіа-юристка і адвокатка ІРРП.
Іноді декларації допомагали виявити порушення, напряму не пов’язані з декларуванням – наприклад, що підприємство депутата фінансувало політичну партію, або ж що чиновник вказав неправдиву інформацію у документах, переданих до іншого органу влади.
За підсумками аналізу, експерти підготували пропозиції змін, які допоможуть ліквідувати існуючі прогалини у законодавстві. Зокрема, це зміна строків складання протоколу порушення (стаття 354 Кодексу про адміністративні правопорушення) та строків накладення стягнення за порушення (ст. 38 КПаП) – з існуючими темпами розгляду справ, строки є недостатніми. Пропонують також надати працівникам Нацполіції право оформлювати протокол, та надати право прокурорам оскаржувати рішення судів 1-ї інстанції. «Також просимо внести зміни до Кримінального кодексу, оскільки у статтях 172 та 369-2 міститься посилання на стару редакцію закону про запобігання і протидію корупції, що робить статтю недійсною», – додала Оксана Максименюк.
Ще один недолік законодавства – що зараз на етапі конкурсу на певні посади, якщо це не спеціальний конкурс, кандидати не зобов’язані подавати декларацію – її має подавати тільки переможець. Немає відповідальності за несвоєчасне подання декларації кандидата, тому що ця особа ще не є держслужбовцем. Юристи звернули увагу, що зараз фактично немає часових обмежень для внесення виправлень у власну декларацію. «Формально – це 10 днів. На практиці, суди почали змушувати НАЗК дозволяти декларантам вносити зміни будь-коли. Була ситуація з головою обладміністрації, коли він подав виправлену декларацію через 2 роки», – зазначив Олександр Волошин, юрист ІРРП.
У законодавстві недостатньо чітко прописано, які саме посадові особи зобов’язані подавати декларації. Зокрема, це стосується керівників комунальних та державних підприємств. Є проблеми з доступом до декларацій певної категорії посадових осіб. В окремих випадках розпорядники декларацій – установи, де працюють посадовці – надають їх, іноді доступ доводиться відстоювати у суді, зокрема, щодо працівників СБУ. «У нас були виграші на місцевому рівні […] Але декларації працівників СБУ на вищому рівні нам поки що отримати не вдалося, ми зараз на стадії касаційного провадження – це питання вирішує Верховний суд», – розповіла Людмила Панкратова.
