За 6 років роботи національного превентивного механізму (НПМ) проти катувань монітори відвідали лише 5% місць несвободи в Україні. Такі дані оприлюднили під час презентації результатів дослідження щодо оцінки діяльності НПМ в Україні, яке було проведено в період серпня-листопада 2018 року Харківським інститутом соціальних досліджень за підтримки координатора проектів ОБСЄ в Україні. «Не зважаючи на той факт, що НПМ працює в Україні вже 6 років, його місія є розмитою і підпорядкованою стратегії роботи офісу Уповноваженого. Значна частина візитів, які здійснювалися в рамках НПМ, є перевіркою скарг, що надійшли до офіса. Таким чином, превентивна діяльність полягає в реагуванні на повідомлення про порушення прав людини, і основні зусилля НПМ сконцентровані на конкретних випадках і порушеннях. Це забирає ресурс у системної роботи по збору, аналізу та усуненню недоліків в місцях несвободи в цілому», – розповів Денис Кобзін, директор ГО «Харківський інститут соціальних досліджень», під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Учасники брифінгу зазначили, що незначна кількість візитів до місць несвободи з метою моніторингу дотримання прав людини веде до того, що представники громадськості не залучаються до візитів довгий чвс і втрачає мотивацію для участі в схемі відвідувань в подальшому. Окрім цього ситуація з візитами до місць несвободи погіршилася з початком бойових дій на сході України у 2014 році. «НПМ не зміг своєчасно і адекватно відреагувати на виклики в дотриманні прав людини в місцях несвободи, що з’явилися в Україні після початку бойових дій в 2014 році. Проблеми з нелегальними місцями утримання затриманих СБУ в зоні бойових дій, проблеми з перетином КПВВ і блок-постів не знайшли відображення у звітах і рекомендаціях НПМ, не зважаючи на те, що вони активно обговорювалися і висвітлювалися в ЗМІ і звітах різних міжнародних і громадських організацій», – зазначив Андрій Черноусов, заступник голови правління ГО «Харківський інститут соціальних досліджень».
Дослідження містить низку рекомендацій для підвищення ефективності НПМ. Серед них – більше використання потенціалу громадськості, який був накопичений за роки існування НПМ; залучення громадськості до планування візитів та прийняття рішень з надання доручень на відвідування; підготовка регулярних доповідей НПМ та Омбудсмана.
