Найближчим часом вплив у Східній Європі так званих «третіх сил» – Туреччини, арабських країн, Ізраїлю, Ірану, Китаю – продовжить посилюватися. Відтак Україні важливо продумати модель співпраці із кожним з них, враховуючи, з одного боку, взаємні інтереси та, з іншого, загальний геополітичний контекст. Таку думку висловили учасники презентації аналітичного видання «Треті сили у Східній Європі» в Українському кризовому медіа-центрі.
У виданні проаналізовано посилення впливу зазначених країн у Східній Європі протягом останніх 10 років та можливості і ризики, які створює ця тенденція для їхніх відносин з ключовими глобальними гравцями – ЄС, США, Росією. Перша частина висвітлює, як «треті сили» бачать країни Східної Європи і на що розраховують у співпраці з ними, друга – як сама Східна Європа розглядає цих партнерів. В окремих підрозділах аналізують ситуацію для Білорусі, країн Кавказу, Молдови та України.
Як пояснює Станіслав Секрієру, старший аналітик Інституту безпекових досліджень Європейського Союзу (Франція), один з авторів видання, посилення впливу «третіх сил» у Східній Європі обумовлене трьома ключовими факторами. Перший – більшість цих країн пережили тривалий період економічного зростання і зміцнення, відповідно, зросли їхні ресурси та зовнішньополітичні амбіції. Другий – захист через таку співпрацю своїх безпекових інтересів.
«Якщо подивитися на залучення у регіоні «третіх сил», ми бачимо, що це поєднання меркантильних та безпекових інтересів. Очевидно, вони зацікавлені нарощувати експорт, залучати до себе більше туристів, експортувати свої технології та отримувати доступ до технологій, якими вони не володіють, зокрема для оборонно-промислового комплексу та ракетобудування, також – отримувати доступ до корисних копалин. Іноді співпраця дозволяє обійти санкції або залучитися підтримкою в Генасамблеї ООН, Раді безпеки ООН», – пояснює Станіслав Секрієру.
Третій фактор – зустрічний запит на співпрацю у країнах Східної Європи. Одна з причин – необхідність переорієнтувати торгівлю, яка раніше була орієнтована на російський ринок.
Для України співпраця з «третіми силами» так само обумовлена економічними інтересами, а також – потребою забезпечити міжнародну підтримку для протидії російській агресії.
Для Китаю Україна є найважливішою країною у цьому регіоні, зазначає Томас Едер, науковий співробітник Берлінського інституту досліджень Китаю Меркатора. У співпраці з Україною Пекін найбільше цікавить сільське господарство, інфраструктура – зокрема у контексті проекту «Один пояс – один шлях» та розвитку інфраструктури українських портів; певна продукція ОПК. Водночас, для такої співпраці є перешкоди: західні партнери можуть бути занепокоєні експортом продукції ОПК до Китаю, тоді як Росія блокуватиме участь України у проекті «Один пояс – один шлях» та подібних ініціативах.
«Зростання впливу Китаю зараз не просто «не можна ігнорувати» – він стає вирішальним фактором. Ми не приділяємо цій країні достатньо уваги, тоді як потенціал співпраці з нею – безмежний. […] Нам необхідна системна політика і системне бачення», – зазначив Сергій Корсунський, Надзвичайний і Повноважний Посол України, директор Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС. У співпраці з Туреччиною, додав він, важливо врахувати посилення її співпраці з Росією – попри її чітку позицію щодо Криму.
На думку Ігоря Семиволоса, директор Центру близькосхідних досліджень, з арабськими країнами та Ізраїлем взаємовигідна співпраця продовжиться. З усіма ними в України зараз позитивний торгівельний баланс. «Україна стає ключовим постачальником сільськогосподарської продукції на Близький Схід – вона і була, але зараз лише зміцнює свої позиції. […] Також йдуть перемовини про продаж зброї країнам Перської затоки. Тож ми маємо реальну можливість посилити взаємодію з арабськими країнами. Зрозуміло, що ці відносини все одно будуть на маргінесі наших ключових напрямків і залежати від політичних протиріч. Але можна чітко сказати, що ми можемо отримати «нове дихання» навіть у тих арабських країнах, які на сьогодні ми майже втратили», – зазначив Ігор Семиволос. З Ізраїлем найбільше перспектив співпраці – у сфері новітніх технологій.
Повний текст видання англійською мовою доступний за посиланням. З перекладом вступної частини можна ознайомитися тут.
