Аналітики «Лабораторії законодавчих ініціатив» презентували проект рекомендацій для вдосконалення ґендерного механізму в Україні. У рамках дослідження проаналізували близько 1,5 тисячі державних функцій, пов’язаних з реалізацією ґендерної політики. Аналіз охоплює всі інституційні рівні державного управління – державний (міністерства), субнаціональний (територіальні відділи центральних органів виконавчої влади, регіональний (обласні державні адміністрації) та місцевий (районні адміністрації та громади). Дослідження здійснювали за запитом Офісу Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
«Головний висновок – що гендерний механізм у нас є і він достатньо добре розвинений. Але є низка серйозних проблем, які потребують рішень», – зазначив Андрій Вишневський, юрист, експерт з державного управління, на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Серед досягнень – наявність одного спеціально уповноваженого органу державної влади, яким є Мінсоцполітики; покладання функцій з реалізації гендерної політики на віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції; запровадження інституту Урядового уповноваженого з питань гендерної політики; наявність окремого парламентського підкомітету, міжфракційного об’єднання та робочої групи, присвячених цим питанням.
З проблем – відсутність органу, який здійснює нагляд за дотриманням рівності; відсутність органу з функціями арбітражу для розгляду спорів, пов’язаних з гендерною дискримінацією, та з повноваженням застосування санкцій за порушення цього законодавства. «Ми знайшли проблеми на рівні Секретаріату Кабміну: на даний момент є 5 структур, до повноважень яких належать різні аспекти, пов’язані з питаннями гендерної рівності… Функції деяких із них дублюють одна одну», – зазначає Андрій Вишневський.
В інституту Урядового уповноваженого є надлишкові функції: на рівні законів бракує правових підстав для їхньої реалізації. У структурі самого Мінсоцполітики, який є головним органом із впровадження цієї політики, немає окремого профільного структурного підрозділу. Мін’юсту бракує інституційної спроможності та ресурсного забезпечення для проведення гендерно-правової експертизи.
З’ясувалося, що закон про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків суперечить закону про державну службу, тому є перешкоди для його реалізації у державній службі та державному управлінні в цілому. Щоб усунути проблему, необхідно внести зміни до профільного закону. Функції особи, уповноваженої за гендерну політику, мають бути покладені на Державного секретаря у випадку міністерства, або керівника ЦОВВ у випадку іншого органу.
«Ми пропонуємо забезпечити у кожному ЦОВВ структурні підрозділи на рівні не нижче сектору у складі юридичної служби, для проведення гендерно-правової експертизи, та служби управління персоналом для забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок у цьому органі», – додав Андрій Вишневський.
З повною версією звіту можна ознайомитися тут.
Анастасія Дівінська, голова офісу «ООН Жінки» в Україні, зазначила, що за останні 3 роки в Україні відбулися безпрецедентні зрушення з точки зору приведення національного механізму до стандартів, закріплених Пекінською платформою дій. Зокрема, національний механізм є складовою органу найвищого рівня – Кабінету міністрів; механізм фасилітує виконання цієї політики на місцевому рівні; механізм працює у взаємодії із громадянським суспільством.
«Ми продовжимо рухатися курсом запровадження принципів і правил гендерної рівності в усіх сферах державного управління. В уряді є розуміння важливості цієї проблематики і є діалог з нашими партнерами. Ми залишаємося відкритими до діалогу та спільних проектів», – зазначив Дмитро Кулеба, віце-прем’єр-міністр України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції.
Іванна Климпуш-Цинцадзе, голова Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу, віце-прем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України (2016 – 2019), зазначила, що попри численні зміни до законодавства, які вдалося ухвалити протягом останніх років, необхідно ще багато зробити для того, аби в Україні повноцінно забезпечувалася ґендерна рівність та унеможливлювалася дискримінація за ґендерною ознакою.
«Потрібно працювати з регіонами, підготовкою кадрів на місцевому рівні, щоб цей механізм справді функціонував – інакше політика, яка формується на центральному рівні, може залишатися виключно на папері. Ні для кого не таємниця, що у суспільстві і далі залишається багато стереотипів щодо антидискримінаційних норм. Потрібно пояснювати нашим громадянам, у чому полягає ця рівність і чому вона настільки важлива – щоб врешті дійти до ратифікації Стамбульської конвенції та інших важливих речей, які ми ще не впровадили… Ми як членкині міжфракційного об’єднання «Рівні можливості»будемо активно допомагати Уряду впроваджувати цю політику на законодавчому рівні», – зазначила Іванна Климпуш-Цинцадзе.
