Маркіян Григорій Паславський (Mark Gregory Paslawsky), народжений 16 січня 1959 року в Нью-Йорку в родині українських емігрантів, — це не просто історія про американця, що знайшов Україну — це історія про вибір, за який він заплатив власним життям.
Коріння і виховання
Батьки Маркіяна, Осип Паславський і Орися Гунчак, змушені були покинути Україну під час Другої світової, рятуючись від репресій. Виростав у родині глибоко українського духу: відвідував українську школу, був пластуном, а вже в школі грав у волейбол — що допомогло йому вступити до Академії Вест-Пойнт, де він навчався з 1977 до 1981 року.
Кар’єра в США
Після закінчення Вест-Пойнта Маркіян служив у 75-му полку рейнджерів армії США, пройшов мовне навчання в Каліфорнії, служив у Туреччині та Нью-Джерсі, у 1986 році вийшов у запас зі званням капітана. Далі здобув ступінь магістра з бізнес-адміністрування, працював інвестиційним банкіром у США, зокрема в Bear Stearns.
Повернення в Україну і бізнес
На піку кар’єри він прийняв рішення повернутися в Україну — у 1992 році остаточно переїхав, став інвестиційним консультантом, працював у Києві, Харкові й Маріуполі. Зареєстрував агрофірму “Росава-К” в Київській області, яка стала одним із найуспішніших підприємств регіону.
Революції, які формували душу
Маркіян активно підтримав Помаранчеву революцію (2004) і Революцію Гідності (2013–14). Він постав на передову Майдану 20 лютого 2014 року — у момент розстрілів, де збереглися світлини з його образом серед героїв.
Військовий шлях добровольця
Після анексії Криму та війни на Донбасі у 2014 році він зробив принциповий вибір — відмовився від американського громадянства, прийняв українське й вступив добровольцем до батальйону “Донбас” під позивним “Франко”, обраним на честь Івана Франка.
Він не хотів командувати — попередні пропозиції щодо лідерства відхиляв, залишаючись простим стрільцем-добровольцем, який купував спорядження для побратимів за власні кошти: коліматори, радіостанції тощо.
“Я мріяв стати справжнім українцем…”
Брав участь у боях за Артемівськ (Бахмут), Попасну, Лисичанськ, Курахове й Мар’їнку. 19 серпня 2014 року він загинув у бою під Іловайськом, прикриваючи відхід побратимів і рятуючи кількох із них ціною власного життя. Перед смертю, за словами побратимів, сказав:
“Я мріяв стати справжнім українцем. Сподіваюся, я ним став.”
Пам’ять і вшанування
Похований 26 серпня 2014-го на Аскольдовій могилі в Києві. Посмертно нагороджений орденом Данила Галицького (2015), недержавною нагородою “Народний Герой України” (2017), а також меморіальними відзнаками, зокрема Залізним пластовим хрестом.
Іменем Паславського названо гімназію в Підгайцях, названо вулицю в Попасній, відкрито реабілітаційний центр у Львові та благодійний фонд. Маркіян Паславський — це символ патріотизму, нескореності і вибору бути українцем. Не мільйонером, бізнесменом чи американським ветераном — а тим, хто взяв гвинтівку й пішов на смерть за Україну. Його життя — нагадування, що справжня сила нації криється в самопожертві та вірі у гідність.
Джерела: Громадський Простір, Попасна.City, UAHistory, Wikipedia, Український меморіал, Національний музей Революції Гідності, Український тиждень, LB.ua.