За 2 тижні з початку прийому заяв, до Національної служби здоров’я України подали пропозиції більше 1,5 тисяч спеціалізованих закладів охорони здоров’я. «Це більше 8, 5 тисяч заяв на 26 пакетів медичних послуг. Це пакети, які покривають усі види медичної допомоги в країні. 1,5 тисячі закладів – це більше 90% усіх лікарень які зареєстровані в електронній системі охорони здоров’я», – повідомила Оксана Мовчан, т.в.о. голови Національної служби здоров’я України, на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Ці цифри змінюються у реальному часі, тому що заявки медичних закладів надходять і обробляються цілодобово.
Є заклади, які подають заявки на велику кількість пакетів послуг; інші спеціалізуються на окремих пакетах. За словами Оксани Мовчан, взаємозалежності між кількістю пакетів, на які подається заклад, і тим, чи знаходиться лікарня у великому чи малому місті, немає.
«Ми не орієнтуємося на назву – ми орієнтуємося на здатність лікарень надавати допомогу. І тут не можна сказати, що великі міста подаються на усі пакети, а у маленьких містах – на маленькі пакети чи невелику кількість пакетів», зазначила Оксана Мовчан. Під час прийняття рішень враховують і спроможність закладу, і «маршрут пацієнта», стан доріг на шляху до лікарні.
Серед лікарень, які подали заяви – 56 приватних закладів. «Вони у першу чергу подаються на пакет пріоритетних послуг, де тариф підвищений. Але ми маємо з чогось починати. Дуже важливо показати, що є конкуренція за пацієнта, і це призведе до зростання якості надання послуг», – зазначила Оксана Мовчан.
За окремими видами послуг лікарня може законтрактуватися зараз, але має час до жовтня привести себе у відповідність до заявлених вимог. Це перехідний період допоможе медзакладам, які до останнього не вірили, що зміни відбудуться, і виявилися неготовими.
Станом на сьогодні, 281 заклад подали заявки на контракт на надання допомоги пацієнтам з туберкульозом. З них 19 – туберкульозні диспансери, решта – багатопрофільні лікарні, які мають всі умови для надання таких послуг, розповіла Лілія Гудзь, керівник прес-служби Національної служби здоров’я України. «Жоден пацієнт, який потребує такої допомоги, не залишиться без неї. У нього буде вибір серед багатьох лікарень», – зазначила вона.
Світлана Єсипенко, керівниця Одеського обласного центру соціально-значимих хвороб, розповіла, що в Одеській області зміни у фтизіатричній службі, які зараз впроваджуються у всій країні, були впроваджені вже 2 роки тому. Із понад 1600 тисячі ліжко-місць, які існували станом на 2012 рік, зараз залишається 480, але і цього забагато.
«Зараз ця система чинить спротив і намагається залишитися у тому вигляді, у якому була сформована ще у радянський час, і намагається відгородити від соціуму пацієнтів, закрити їх у стаціонар на увесь період лікування. Терміни госпіталізації скорочуються відповідно до усіх нормативних документів та клінічним дослідженням, які проводилися у світі. Розповіді про те, що заразні пацієнти вийдуть на вулиці – це брехня: пацієнти залишатимуться у стаціонарі, доки не перестануть виділяти мікобактерії. Лише після цього їх випустять для продовження амбулаторного лікування. … Наше сприйняття туберкульозу – це також середньовіччя. Я хочу дожити до часу, коли наші пацієнти зможуть сміливо давати інтерв’ю про те, що вони перехворіли цією хворобою. Зараз люди навіть бояться показати своє обличчя через ставлення у суспільстві», – наголосила Світлана Єсипенко.
Тетяна Бойко, директорка департаменту комунікацій Національної служби здоров’я України, зазначила, що заяви про масове закриття лікарень та звільнення медичних працівників у зв’язку з реформою не відповідають дійсності..
«Лікарні не закриваються, але вони будуть змінюватися – залежно від того, чи можуть вони надати якісні послуги пацієнту. Наприклад, є лікарня, у якій у хірургічному відділенні – 13 працівників. За рік вони провели 9 операцій. Місцева влада приймає рішення перепрофілювати це відділення – ці 13 працівників виходять на мітинг. Але на нашу думку, це рішення правильне: допомога має бути безпечною. Для хірургів, які оперують настільки рідко, кожна операція – це експеримент», – каже Тетяна Бойко.
Рішення щодо реорганізації/реструктуризації лікарень може приймати місцева влада, через госпітальні ради.
Після реформи рівень заробітної плати лікарів «вторинки» буде встановлювати головний лікар – обмежень у вигляді тарифної сітки вже не буде. «Для цього у нього є два інструменти – фінансовий план та колективний договір, що укладається між працівниками лікарні і головним лікарем. … Закликаємо медичних працівників не підходити до цього процесу формально: якщо умови не влаштовують їх, потрібно вести перемовини з керівництвом лікарні. Зараз кращі лікарі і медсестри мають отримувати більш гідні умови праці, тому що система побудована так, що кошти йдуть за пацієнтом. Кращі лікарі, яких обирають пацієнти, приносять доходи лікарні. А відповідно – головні лікарі мають стимулювати своїх кращих лікарів», – зазначила Тетяна Бойко.
«Дискусія, яка триває в уряді, відбувається за участі дуже широкого кола виконавців, які відповідають за різні сфери життя українців; вона виходить за межі суто системи охорони здоров’я. Це дуже важливо, і це той факт, який забезпечить нам перемогу і пацієнти будуть відчувати себе захищеними», – підсумувала Оксана Мовчан.
