86 днів пекла – так полковник Національної гвардії України, оборонець “Азовсталі” Олександр Крать говорить про час, проведений в оточенні на комбінаті.
Як територія та інфраструктура заводу стали форпостом шаленого опору українців російській навалі оборонець Маріуполя розповів в інтерв’ю у Пресцентрі УКМЦ.
Полковник Олександр Крать зустрів повномасштабне вторгнення росії на посаді заступника командира бригади НГУ. Він із сім’єю мешкав у Маріуполі. За словами нацгвардійця, за тиждень-два до вторгнення він відчував, що наближається “якась буря”. Вже 24 лютого зранку, він організував вивезення своєї сім’ї в Запоріжжя, а сам лишився боронити місто.
Уже в кінці першого дня оборони Маріуполя нацгвардійці зрозуміли, що сховище їхньої частини не є безпечним місцем, в умовах тієї інтенсивності та потужності обстрілів, які здійснювали окупанти. Тому було ухвалено рішення перемістити пункт управління по обороні Маріуполя на територію заводу “Азовсталь”.
Інфраструктура комбінату вразила Олександра своєю величчю і масштабом.
“Коли ви проходите повз, а біля вас цех заввишки із 15-поверхову будівлю… Ну ви самі розумієте”.
“Коли ми наприкінці третього дня вторгнення всім складом переїхали на територію “Азовсталі”, ми розселилися в 4-поверховій будівлі, яка мала міцне бомбосховище. Туди спускалися лише під час обстрілів. Але вже на другий-третій день всі остаточно переїхали із багатоповерхівок до бомбосховищ. Там готували їжу і розносили по позиціям, туди з позицій приходив особовий склад відпочивати”, – розповів Олександр Крать.
За його словами, вже було дуже небезпечно, почали інтенсивно бомбити територію “Азовсталі”, почала горіти техніка, бензовози. Тому протягом тижня абсолютно всі перемістилися в бомбосховища заводу. У бомбосховищах була інфрастурктура – фільтрація, запаси води, вентиляція біотуалети.
“Декілька бомбосховищ заводу вже були зайняті цивільними переважно з лівого берега Маріуполя. Це були здебільшого працівники “Азовсталі”, які знали, що на комбінаті є бомбосховища із запасами води та їжі”.
За словами полковника НГУ, директор комбінату завчасно закупив значні запаси продуктів та води. Це дуже стало в нагоді протягом всіх днів оборони Маріуполя.
Олександр Крать згадує, що новини із решти напрямів оборони дуже підбадьорювали.
“На той час ми відчували, що це було місце спротиву, форпост, символ незламності духу українського народу. Коли нам писали і телефонували й казали, що завдяки нам звільнили Житомирську, Чернігівську, Київську, Сумську області, це найбільше підтримувало нас. Адже ті 86 днів оборони “Азовсталі” дали видихнути всій Україні, і зосередитися на відбитті нападу на решті напрямків”.
“Ми десь сподівалися, що нас визволять, але як людина військова, я розумів, що деблокувати кільце оточення шириною 100 км, для цього потрібно дуже багато сил та засобів. На той час я розумів, що розраховувати на таку допомогу марно”.
Полковник НГУ згадав імена та історії своїх побратимів, які віддали свої життя, обороняючи Маріуполь та “Азовсталь” та наголосив, що їх подвиг потрібно пам’ятати.
Олександр Крать також розповів, як почувався, коли почув наказ про вихід із “Азовсталі”.
“15 квітня я дізнався про наказ Верховного Головнокомандувача про здачу нас в полон. Можливо хтось і видихнув, що нарешті це пекло скінчилося, але ви ж розумієте, що таке здатися в полон противнику… Як на мене, це полегшенням точно не було”.
Оборонець Маріуполя переконаний, що забувати про “Азовсталь” не можна. Треба нагадувати людям про той подвиг. Не можна допустити, щоб суспільство забуло про це. Особливо про це мають розповідати дітям.
“Оборона “Азовсталі” та Маріуполя у 2022 році – це символ незламності, стійкості українського народу, символ непереможності та незалежності. Суспільство та історики мають досконало вивчити цей період у житті українського народу і викласти його об’єктивно в підручниках про історію України. Наступні покоління повинні знати про цей подвиг, і мати гордість за тих воїнів, які захищали українську державу і поклали свої життя за це”, – наголосив полковник Олександр Крать.