Menu

Лекція “Містична постать Леся Лозовського” кураторки проєкту Дар’ї Придибайло

Увага! У разі оголошення повітряної тривоги відвідувачі заходу можуть скористатися укриттям, що знаходиться у підвальному приміщенні Українського Дому

Лекція «Містична постать Леся Лозовського» кураторки проєкту Дар’ї Придибайло

У межах проєкту “про_українське” 15 грудня відбудеться серія заходів під кураторством Дар’ї Придибайло “Лесь Лозовський: подолання смерті”. У програмі конференція, медіаінсталяція та музична програма, що мають на меті акумулювати дослідження та розповісти про маловідомого, проте виняткового митця, чия доля відображає буремні події минулого століття. 

Лесь Лозовський – український художник 20-х років минулого століття. Він прожив коротке та неймовірно насичене життя між революцій та в атмосфері розквіту мистецького життя Києва. Постать художника таємнича та маловивчена. 

У 2022 році пройшло 100 років з дня смерті художника. Лозовського знайшли вбитим за загадкових обставин, коли йому виповнилося всього 22 роки. Найбільш зріла частина життя художника припала на 1917-1922 роки. Тоді влада у Києві змінилася 14 разів, а мистецьке життя міста буяло попри все.

Робіт Лозовського залишилося зовсім мало, але кожна з них вражає. Лесь Лозовський вчився у Олександри Екстер, Олександра Мурашка, Михайла Бойчука та був дуже близьким зі своїм вчителем Георгієм Нарбутом. Є версія, начебто Нарбут передав своєму найталановитішому учневі секрет темпори – тому його роботи виглядають такими насиченими. 

Цікаво, як Лозовський пройшов шлях від уникнення української ідентичності до  переприсвоєння традицій. Художник ілюстрував книжки Павла Тичини, Михайла Коцюбинського і навіть “Заповіт” Тараса Шевченка. Розробив власний шрифт, яким послуговувався під час оформлення книг та нот. Він міг би посісти визначне місце у світовому мистецтві, але загубився у вирі політичного тиску Росії на Україну. 

Настав час відкривати свої імена!

Постать і доля Леся Лозовського є вихідною точкою для низки тем, які є надзвичайно актуальними сьогодні: про імперіалізм та децентралізацію, футуризм та його трансформацію, бойчукізм та публічне мистецтво, місто під час війни та митця як політичну фігуру.