У рамках 4-го сезону Діалогової платформи Українського Дому “Лідери культури” відбулася розмова Олексія Ананова з драматургом і військовим, засновником Театру драматургів та ініціатором проєкту “Театр ветеранів” Максимом Курочкіним.
Митець розповів про свою діяльність, а також розкрив глядачам своє бачення розвитку нинішнього театрального мистецтва та його значення в умовах російсько-української війни.
На думку Максима Курочкіна, за останні майже три роки повномасштабної війни в театрах стало менше “отрути”, тобто ті люди, які не були з Україною в серці – здебільшого покинули театри. А глядачі переосмислили значення театру в своєму житті.
“Мені здаєься, що найголовніше, що ми отримали – це вийшли із встановлених нам меж. Українське суспільство зрозуміло, що його описували некоректно, що ті “горщики” в яких їхнім долям хтось призначив рости – вони виявилися затісними. Це усвідомлення прийшло! Усвідомлення необхідності дорослої розмови, необхідності відновлення тяглості. Для того, щоб ми відновили голоси попередників…
Ми маємо наздогнати своє минуле”.
Драматург також наголосив, що потрібно, щоб вже ніхто не міг перервати цей поступ.
Також митець переконаний, що українському супільству потрібні такі вистави, які починаються, коли людина вийшла із приміщення.
“Всі люди готові до нескладних меседжів, які ми можемо зараз їм запропонувати. І це мінус! Тому що ми маємо ускладнювати меседжі, давати більш важку їжу, щоб її було важче перетравити, щоб людина виходила з вистави не з відчуттям “Боже, це було неймовірно”. Треба заборонити слова “неймовірно”, “незламний”… Бо вони зупиняють думку. Треба аналізувати, що ти відчув, аналізувати тонкі механізми, і ті струни вашої душі, до яких торкнулася ця вистава”, – наголосив Максим Курочкін.
Драматург переконаний, що доля людства вирішується зараз в Україні:
“У нас немає виходу. Ми наздоганяємо, і ми не виживемо без яскравих проривів на ринку наративів. Треба пояснювати українців світові. Люди за межами України, у вільному світі мають відчувати, що ми звертаємося до них, що ми не замкнуті на собі, що ми володіємо універсальною мовою, маємо проблеми, зрозумілі для них, що ми на боці життя, що ми за те, щоб людство вижило і прогресувало. Доля людства вирішується зараз в Україні. Але про це не всі знають, м’яко кажучи…”.
Про відкриття Театру драматургів, його поступ, а також про заснування Театру ветеранів – дивіться докладніше у відео на початку.